Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.12.2019 р. № 2138/6/99-00-04-02-05-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист Підприємства про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо оподаткування акцизним податком і повідомляє таке.

У своєму зверненні Підприємство зазначає, що не є платником акцизного податку та не має ліцензії на право зберігання пального.

Разом з тим, на балансі Підприємства обліковуються ємності для пального об’єм яких перевищує 200 кубічних метрів у яких Підприємство не зберігає пальне, так як ці ємності знаходяться в технічно непридатному для зберігання стані, опломбовані та підлягають списанню з балансу Підприємства.

Об'єм інших ємностей, що використовуються Підприємством для зберігання пального, в сукупності не перевищує 200 кубічних метрів, обсяги пального, яке отримується у ці ємності протягом календарного року не перевищують 1000 кубічних метрів.

Підприємство запитує:

1. Яким чином повинна обраховуватись місткість (об’єм) ємностей для зберігання з метою перевищення / не перевищення 200 кубічних метрів, тобто за місцем розташування Підприємства(його адресою) чи окремо по місцях зберігання пального (окремо по цехах, філіях)?

2. Чи вважатимуться в розумінні Кодексу зазначені місця для зберігання пального акцизними складами та чи буде Підприємство вважатися розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, якщо об’єм ємностей, які обліковуються на балансі Підприємства перевищує 200 кубічних метрів, однак у даних ємностях Підприємство не зберігає пальне так як такі ємності знаходяться в технічно непридатному для зберігання стані, опломбовані та підлягають списанню з балансу Підприємства, а об’єм інших ємностей, що використовуються Підприємством для зберігання пального, не перевищує 200 кубічних метрів?

3. Чи потрібно Підприємству отримувати ліцензію на право зберігання пального на ємності, які є в наявності у Підприємства, але які фактично і Підприємством не використовуються для зберігання пального за вищезазначених умов?

4. Чи буде вважатися Підприємство розпорядником акцизного складу пересувного та платником акцизного податку, якщо таке Підприємство здійснює переміщення пального у транспортних засобах (бензовозах) митною територією України для потреб власного споживання для забезпечення господарської діяльності?

Питання 1.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад -приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Враховуючи зазначені норми Кодексу, акцизним складом не являється приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів.

Отже, об’єм ємностей в які / з яких Підприємство буде навантажувати-розвантажувати та зберігати пальне, визначається окремо по кожному приміщенню / території на яких / в яких розміщені такі ємності.

Разом з тим, одним із критеріїв, при визначенні місця зберігання пального, що не вважається акцизним складом де зберігається пальне для власного споживання передбачена загальна місткість ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, що не перевищує 200 кубічних метрів, а не їх фактичне використання.

Питання 2.

Оскільки на балансі Підприємства обліковуються ємності, об’єм яких перевищує 200 кубічних метрів, такі ємності відповідають визначенню акцизного складу у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тобто відповідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, Підприємство є розпорядником акцизного складу.

Звертаємо увагу, що:

платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, зокрема, але не виключно, використаного для власного споживання (п. 231.1 ст. 231 Кодексу);

уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального, з якого реалізовано пальне, та уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального, на який отримане пальне, є обов'язковими реквізитами акцизної накладної (пп. ж) та з) п. 231.1 ст. 231 Кодексу).

Тобто при реалізації пального Підприємству особа, що реалізує пальне, зобов'язана в акцизній накладній зазначити реквізити акцизного складу Підприємству, на який відвантажено пальне, а при використанні пального для власного споживання, Підприємство повинно зазначити реквізити власного акцизного складу, з якого таке пальне відпущено для власного споживання.
У відповідності до вимог п. 5 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408, без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.

Отже, платником акцизного податку з реалізації пального, в системі електронного адміністрування реалізації пального або спирту етилового повинні бути зареєстровані у якості    акцизних складів усі приміщення / території на яких знаходяться ємності в які / з яких Підприємство буде отримувати / відвантажувати пальне, в тому числі окремі території загальна місткість ємностей на яких не перевищує 200 кубічних метрів.

Питання 3.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище. Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані    споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом №481, коли така ліцензія не отримується.

У разі, якщо Підприємство у своїй господарській діяльності не здійснює зберігання пального та не має місця зберігання пального, у розумінні ст. 1 Закону № 481, ліцензія на зберігання пального не видається.

Питання 4.

Відповідно до пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

Підпунктом 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що акцизний склад пересувний це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

У випадку переміщення пального, власником якого є Підприємство, з використанням транспортних засобів (бензовозів) незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб (бензовоз), зокрема реалізує або зберігає пальне, то розпорядником пересувного акцизного складу та відповідно і платником акцизного податку буде Підприємство.

При цьому при транспортуванні пального по митній території України необхідно враховувати норми пп. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу щодо:

обліку транспортних засобів, що набули статусу акцизних складів пересувних, в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий;

автоматичного включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

заборони переміщення пального транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне у таких транспортних засобах.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.