Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.12.2019 р. № 2137/6/99-00-04-02-05-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо оподаткування акцизним податком і повідомляє таке,

У зверненні Товариство повідомляє, що у своїй господарській діяльності Товариство використовує транспортні засоби (автомобілі) для забезпечення функціонування яких використовує два стаціонарних модулі та шість пересувних, де зберігається пальне - газ пропан.

Вказане пальне Товариство закуповує на території України та використовує виключно для власних потреб без мети його реалізації іншим особам.

Товариство зазначає, що не є розпорядником акцизного складу, оскільки об'єм ємностей для навантаження /розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів і отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів.

Товариство запитує:

1. Чи підлягає Товариство реєстрації у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕА РПСЕ)?

2. Чи підлягає ліцензуванню та оподаткуванню зберігання пального на стаціонарних заправних модулях Товариства?

3. Чи підлягає ліцензуванню та оподаткуванню зберігання пального на пересувних паливозаправник з цистерною-причіпом модулях Товариства?

Облік обсягів пального або спирту етилового у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового ведеться окремо в розрізі платників податку - розпорядників акцизних складів / акцизних складів пересувних та акцизних складів / акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (п. 232.1 ст 232 Кодексу).

Розпорядником акцизного складу є зокрема, суб'єкт господарювання -платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад - приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Таким чином, суб’єкт господарювання не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального за умови якщо:

не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів;

отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів.

У разі, якщо пальне використовується на власне споживання суб'єктом господарювання, який не є платником податку “- розпорядником акцизного складу, то транспортний засіб, який використовується для переміщення на митній території України для потреб власного споживання чи промислової переробки, не є акцизним складом пересувним у розумінні пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, враховуючи те, що Товариство використовує для власних потреб ємності для навантаження /розвантаження та зберігання пального, об’єм яких не перевищує 200 кубічних метрів і отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, Товариство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального і не підлягає реєстрації в СЕА РПСЕ.

При цьому, відповідно до пп. 230.1.5 п. 230 ст. 213 Кодексу, транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється на підставі зокрема але не виключно, заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України.

Такі заявки подаються суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для поіреб власного споживання чи промислової переробки. Форма заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 № 188.

Заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені, зокрема але не виключно, у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, забороняється.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи вище викладене, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Тобто, у разі здійснення суб'єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481 коли така ліцензія не отримується.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.