Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2019 р. № 1976/6/99-00-04-01-03-15/ІПК

Державна податкова служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення ТОВ «Фармасел» (далі — Товариство) від 18.11.2019 № 18/11 (вх. ДПС № 12930/6 25.11.2019) з питань застосування окремих норм податкового законодавства та повідомляє.

Товариство в роботі використовує незначні обсяги хімічних речовин, що підпадають під визначення пального у розумінні Кодексу.

Такі суміші використовуються для дезінфекції та приготування розчинів для лабораторних робіт.

Товариство запитує:

Яким чином за відсутності факту виконання робіт підвищеної небезпеки та/або відсутності факту наявності машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, отримати відповідний дозвіл?

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481) місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок ліцензування зберігання пального визначено статтею 15 Закону № 481, якою встановлено вичерпний перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на право зберігання пального.

Законом № 481 встановлено, що суб’єкти господарювання разом із заявою подають, серед іншого, завірені заявником копії таких документів, як дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Статтею 15 Закону № 481 встановлено вичерпний перелік документів дія отримання ліцензії на право зберігання пального, який не містить виключень, крім випадків передбачених цим Законом.

Крім цього, Державною податковою службою України підтримано проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» щодо покращення адміністрування акцизного податку, реєстраційний номер 2317 від 25.10.2019, яким, зокрема, передбачено спростити процедуру отримання ліцензій на зберігання пального для суб’єктів господарювання, які використовують пальне для власного споживання, за заявою без надання додаткових документів.

Отже, виконувати роботи підвищеної небезпеки, експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки суб’єкт господарювання може лише за наявності відповідних дозволів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.