Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2019 р. № 2083/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що у власній господарській діяльності використовує роботу автонавантажувачів, які не можуть самостійно здійснити заправку безпосередньо на АЗС, а для здійснення їх заправки власним автотранспортом доставляє з АЗС в каністрах в обсязі не більше 40 л та після доставки відразу заливає у баки двох автонавантажувачів.

Однак не виключені випадки зберігання пального і в каністрах.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавлять наступні запитання:

1. Чи потрібно у вказаному випадку отримувати ліцензію на зберігання пального в каністрах по 20 л?

2. Чи потрібно у вказаному випадку отримувати ліцензію на зберігання пального автонавантажувачів?

3. Чи потрібно для перевезення пального в каністрах від АЗС до території підприємства складати «Заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними», що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 № 188 та надсилати їх до контролюючого органу?

Щодо питань 1, 2

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевою бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державною резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання мають право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди, та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, такому суб’єкту господарювання необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

Щодо питання З

Відповідно до пп. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що перемішують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється, зокрема, на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (далі — Заявки), із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового.

Такі Заявки подаються суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Форма Заявки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Такі Заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Забороняється переміщення пального або спирту етилового, зокрема, транспортними засобами, що не зазначені у Заявках, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Форма Заявки та Порядок її заповнення (далі — Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 N 188.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що Заявки складають суб’єкти господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів та здійснюють переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Відповідно до п. З Порядку Заявку складають та надсилають до контролюючого органу в електронній формі з урахуванням вимог законодавства з питань документування управлінської діяльності.

Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу Заявок здійснюється із дотриманням вимог законів щодо електронних довірчих послуг та електронного документообігу (закони України від 05.10.2017 № 2155-VІІІ «Про електронні довірчі послуги», та від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.