Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2019 р. № 2082/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що для виконання сільськогосподарських робіт використовує власну техніку (орендовану техніку), яку заправляє бензовозами, які отримують паливо від постачальників і доставляють його на поля для заправки тракторів та сільськогосподарського обладнання.

Все паливо, придбане Товариством, знаходиться в паливних баках транспортних засобів та обладнанні. Бензовози та напівпричіпи-цистерни здійснюють виключно переміщення палива до техніки.

Паливо зберігається в бензовозах та автоцистернах від 1 до 5 днів.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавлять наступні запитання:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального в пересувних транспортних засобах (пересувних цистернах бензовозів та пересувних цистернах спеціалізованих напівпричепів до транспортних засобів)?

2. Чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального, якщо паливо використовується виключно для власних потреб, та переміщується у пересувних цистернах бензовозів та пересувних цистернах спеціалізованих напівпричепів до транспортних засобів, враховуючи відсутність власного чи орендованого стаціонарного об’єкта для зберігання палива?

3. Чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального, якщо паливо використовується для власних потреб, у випадку короткотермінованого зберігання (1-5 днів) у пересувних ємностях цистернах?

4. Які документи разом із заявою на отримання ліцензії на право зберігання палива необхідно надати для отримання відповідної ліцензії Товариству при відсутності стаціонарних об’єктів (цистерн/ємностей) для зберігання палива, та при наявності лише пересувних ємностей (цистерн)?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Відповідно до статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно зі статтею 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального встановлена у розмірі 780 гривень.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

— документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

— акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

— дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник. Заява про видачу ліцензії та визначені Законом № 481 документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, за місцем розташування місць зберігання пального.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону не містять.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов, за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.