Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.12.2019 р. № 2042/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула запит на отримання індивідуальної податкової консультації Товариств стосовно питань практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У запиті Товариство поінформувало, що основним видом діяльності є надання послуг з міжнародного перевезення вантажів. Товариство (Поклажодавець) є платником акцизного податку і не має у своїй власності ємностей для зберігання пального, але планує придбане паливо передавати на відповідальне зберігання іншому Товариству (Поклажодержатель), яке є платником акцизного податку та розпорядником акцизного складу і має ліцензію на зберігання палива.

Поклажодержатель повертатиме пальне у паливні баки транспортних засобів Поклажодавця через паливнороздавальну колонку.

Пальне використовується виключно для потреб власного споживання Поклажодавця.

З урахуванням викладеного вище, Товариство цікавить питання: чи потрібно в даній ситуації Поклажодавцю (при передачі пального на відповідальне зберігання) отримувати ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, враховуючи, що пальне використовується для власного споживання?

Згідно з пп. 14.1.32 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі — Кодекс) відповідальне зберігання — це господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Відповідно до статті 1 Закону № 481 оптова торгівля пальним — діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону № 481 встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п’ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, передача пального на відповідальне зберігання Товариством (Поклажодавцем), а також відпуск палива у паливні баки транспортних засобів через паливнороздавальну колонку Поклажодержателя для власних потреб Товариства (Поклажодавця) підпадає під визначення реалізації пального, у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу та можлива за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, як у Товариства (Поклажодавця), так і у Поклажодержателя, що надає послуги відповідального зберігання.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.