Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2019 р. № 2039/Ш/26-15-33-18-12-ІПК

Головне управління ДПС у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), розглянуло запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування спрощеної системи оподаткування та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 42, 43 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право вільно вибирати види підприємницької діяльності без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до п. 291.4 ст. 294 ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

— не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

— обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 грн (пп. З п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб'єктів господарювання, зокрема фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку першої - третьої груп.    

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з організації, проведення гастрольних заходів (пп. 10 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

Організація та проведення гастрольних заходів здійснюється відповідно до норм Закону України від 10.07.2003 № 1115-ІV "Про гастрольні заходи в Україні" (далі — Закон № 1115) та постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 35 «Про затвердження Порядку організації та проведення гастрольних заходів» (далі — Постанова № 35).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1115 гастрольні заходи — видовищні заходи (фестивалі, концерти, вистави, лекційно-концертні, розважальні програми, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу "Луна-парк" тощо) закладів, підприємств, організацій культури, творчих колективів, у тому числі тимчасових, окремих виконавців за межами їх стаціонарних сценічних майданчиків.

Гастрольні заходи, за винятком благодійних гастрольних заходів, проводяться з метою отримання доходів.

Організаторами гастрольних заходів є суб'єкти господарювання, що займаються організацією гастрольних заходів на території України і статутними документами яких передбачено таку діяльність.

Гастрольні заходи проводяться організаторами на підставі договорів, укладених відповідно до закону з гастролерами, власниками (уповноваженими ними органами чи особами) стаціонарних сценічних майданчиків та іншими підприємствами, установами та організаціями (п. З Постанови № 35).

Згідно з ст. 1 Закону № 1115 гастролери — заклади, підприємства і організації культури, творчі колективи, окремі виконавці, які здійснюють гастрольні заходи на території України.

Учасником гастрольного заходу є фізична особа, яка бере участь у публічному виступі перед глядачами під час гастрольного заходу або бере чи брала участь у його створенні як автор аудіовізуальних творів, сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер тощо.

Враховуючи вищезазначене, не може бути платником єдиного податку фізична особа - підприємець, яка здійснює організацію, проведення гастрольних заходів, як окремий виконавець, або учасник творчого колективу під час здійснення театральної та концертної діяльності.

Разом з цим, обмеження щодо прийняття участі у виступах для платника єдиного податку фізичної особи - підприємця п. 291.5 ст. 291 ПКУ не встановлені.

Зауважуємо, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи здійснюють свою діяльність в межах повноважень та функцій, визначених ст. 19і ПКУ та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227.

Пунктом 19і.1 ст. 19і ПКУ передбачено, що контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, встановлених ПКУ, своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.

Таким чином, ПКУ не містить норм, які регулюють питання, порушене у запиті щодо застосування господарського законодавства України та законодавства, що регулює гастрольну діяльність.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.