Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.12.2019 р. № 2226/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула Ваше звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 ПКУ.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 встановлено Форма та Порядок ведення Книги фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Разом с цим, законодавчі вимоги щодо порядку оформлення первинних облікових документів визначені Законом України 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону "№ 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції (п. 2.1 ст. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Виходячи з викладеного, підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 12 ст. З Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Отже, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинні вести облік доходів і витрат на підставі первинних документів, а також у порядку встановленому законодавством вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені у такому обліку.

Слід зазначити, що поняття "запаси", а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (зі змінами) (далі - Стандарт 9 "Запаси").

При цьому п. 2 ст. З Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Враховуючи викладене вище, дія Закону № 996 не поширюється на таку категорію суб’єктів господарювання як фізичні особи - підприємці.

При цьому фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування за власним бажанням може вести окремий облік товарних запасів.

Разом з цим, об’єкт оподаткування (чистий оподатковуваний дохід) фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування визначається відповідно до вимог ст. 177 ПКУ на підставі даних Книги обліку доходів і витрат.

Зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.