Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.12.2019 р. № 2219/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питання застосування п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до обов’язкових зборів, що сплачуються банками до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду встановлюється Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Статтею 3 Закону встановлено, що Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

При цьому, у разі реорганізації або ліквідації Фонду активи Фонду передаються одній або кільком неприбутковим організаціям, до повноважень яких належить гарантування вкладів фізичних осіб, або зараховуються до доходу державного бюджету у разі припинення Фонду як юридичної особи.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону учасниками Фонду є банки. Участь банків у Фонді є обов’язковою.

Статтями 21-23 Закону встановлено, що банки зобов’язані, зокрема, сплачувати до Фонду спеціальні, початкові і регулярні збори з учасників Фонду, які є одними з джерел формування коштів Фонду.

За несплату та несвоєчасну сплату до Фонду банками зазначених зборів встановлена фінансова і адміністративна відповідальність (ст. 24 Закону).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу визначено, що однією з різниць, що виникає при здійсненні фінансових операцій, є різниця, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення
підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Міністерство фінансів України листом від 06.04.2018 № 11210-09-10/9619 надало роз’яснення, що, оскільки, перерахування коштів до Фонду у розмірах та порядку, встановленому Законом, має обов’язковий характер для учасників такого Фонду, обмеження, визначене п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, не може ототожнюватись з безоплатним перерахуванням банками коштів у вигляді зборів, визначених Законом, до Фонду в період перебування останнього в Реєстрі неприбуткових установ та організацій.

Таким чином, при складанні декларації з податку на прибуток банк не здійснює коригування фінансового результату на суми регулярних зборів, перерахованих до Фонду, починаючи з моменту його включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.