Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.12.2019 р. № 2198/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула запит на отримання індивідуальної податкової консультації Товариств щодо необхідності отримання ліцензії на зберігання пального і в межах компетенції повідомляє.

У запиті Товариство поінформувало, що купує та продає на митній території України товар у споживчій тарі ємністю до 5 літрів, який підпадає під визначення «пальне».

З урахуванням викладеного вище, Товариство цікавлять питання, чи потрібно отримувати ліцензію, і яку саме, якщо товар у споживчій тарі ємністю до 5 літрів зберігається на власному складі на митній території України, а Товариство здійснює його подальшу реалізацію, а також, чи потрібно отримувати ліцензію, якщо зазначений товар перевозить Товариство власним транспортом від Постачальника до Покупця напряму без переміщення на склад, який має Товариство.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захи сту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону №481:

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отриманш та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни йэго фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/ібо оливороздавальні колонки.

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного ібо отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право оптсвої торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пальне го» (далі - Закон № 481).

Відповідно до статті 14.1.141і Податкового кодексу України (далі - Кодекс), пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Не вважаються реалізацією пального, серед іншого операції з фізшної передачі (відпуску, відвантаження) на митній території України пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації так ого пального його виробниками (стаття 14.1.212 Кодексу).

Таким чином, при реалізації на митній території України пального виключно у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), суб'єкт господарювання не здійснює операції з реалізації пального в розумі нні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суб’єкти господарювання можуть здійснювати реалізацію пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) без отримання ліцензій відповідно до вимог Закону № 481 (крім операцій з реалізації такого пального його виробниками).

Разом з цим, відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пальн эго визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/ або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Статтею 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пальн эго здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберіга шя пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи держави эго резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздріб ної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані    споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання    пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом №481, коли така ліцензій не отримується.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.