Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.12.2019 р. № 2162/6/99-00-04-01-02-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) за результатами розгляду запиту на отримаьня індивідуальної податкової консультації Підприємця у межах компетенції повідомляє таке.

Підприємець здійснює господарську діяльність як платник єдиного податку 2 групи без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Платником податків розроблено рецепт гарячого напою у складі підігрітого виноградного соку (65 відс. від загальної кількості готового напою), вина столового (35 відс. від загальної кількості готового напою) та спецій (далі — гарячий напій).

З урахуванням викладеного, суб’єкт господарювання звертається з проханням надати інформацію:

1. Чи підпадає під дію Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481) гарячий напій?

2. До категорії яких напоїв відноситься гарячий напій?
 

3. Які вимоги встановлені Законом № 481 до торгівлі таким напоєм?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва,експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом № 481.

Дія Закону № 481 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання (абзац другий преамбули Закону № 481).

Пунктом 28 статті 1 Закону України від 16 червня 2005 року № 2662 IV «Про виноград та виноградне вино» визначено, що вино столове — це вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.

Відповідно до ДСТУ 4806-2007 «Вина. Загальні технічні умови» при виробництві вин виноградних використання цукру, води, ароматизаторів та барвників заборонено.

Таким чином, гарячий напій, виготовлений з використанням столового вина, підігрітого виноградного соку та спецій, не є столовим вином.

Згідно з абзацом сьомим статті 1 Закону № 481 алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

Отже гарячий напій, виготовлений відповідно до рецепту Підприємця з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, є алкогольним напоєм; виробництво, оптова і роздрібна торгівля таким напоєм регулюється Законом № 481.

Відповідно до вимог частини шостої статті 2 Закону № 481 виробництво, зокрема, алкогольних напоїв здійснюється суб’єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на виробництво, зокрема, алкогольних напоїв визначені статтею 3 Закону № 481.

Статтею 11 Закону № 481 визначені вимоги до маркування алкогольних напоїв та передбачено, що розлив алкогольних напоїв здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами тару.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 481 оптова торгівля на території України, зокрема, алкогольними напоями здійснюється за наявності у суб’єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями.

Частиною двадцятою статті 15 Закону № 481 визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Відповідно до вимог пункту 11 частини першої статті 15 3 Закону № 481 продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових у невизначених для цього місцях торгівлі — забороняється.

Абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону № 481 визначено, що місце торгівлі — це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до вимог частини шостої статті 15 3 Закону № 481, абзацу першого пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (далі — Правила), продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, суб’єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

При цьому, пунктом 23 Правил визначено, що забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив у закладах ресторанного господарства змішувати напої різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів.

Технологічні, калькуляційні картки на коктейлі погоджуються із санітарно-епідеміологічною службою, затверджуються керівником підприємства, бухгалтером та скріплюються печаткою.

Крім того, з урахуванням вимог підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу Підприємець, який планує їх виготовляти та здійснювати торгівлю алкогольними напоями, не може бути платником єдиного податку першої - третьої груп.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.