Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2019 р. № 2098/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо реєстрації платником акцизного податку та ліцензування господарської діяльності із зберігання пального та повідомляє.

Товариство зазначило, що здійснює закупівлю газу скрапленого, який в подальшому переробляється (без переходу права власності на нього) як одна із складових частин давальницької сировини (енергоносії, що використовуються як пальне в робі печі) підприємству - контрагенту для виготовлення не підакцизного товару.

Обсяг переданого газу протягом календарного року перевищує 1000 кубічних метрів.

Місцем безпосередньої доставки газу скрапленого (транспортом постачальника на умовах DDP Інкотермс 2010) та перехід права власності на газ до Товариства є адреса виробничих площ виконавця робіт з переробки давальницької сировини.

Тобто, Товариство самостійно не здійснює транспортування газу, не є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного, оскільки не має власних або орендованих приміщень, територій, не має транспортних засобів, на якому переміщується або зберігається пальне.

Враховуючи викладене Товариство запитує:

1. Чи потрібно Товариству реєструватися платником акцизного податку?
 

2. Чи потрібно підприємству-контрагенту, на території якого здійснюється діяльність з переробки давальницької сировини з використанням газу скрапленого, реєструвати акцизний склад та чи вважається він розпорядником акцизного складу?
 

3. Беручи до уваги окреслені господарські відносини, також просить зазначити, чи потрібно будь-кому із вказаних підприємств отримувати ліцензію на зберігання пального, якщо відсутній процес зберігання пального, яке фактично «з колес» приймається у виробничу систему випалювальної печі та використовується в процесі виробництва?
 

До питання 1.

Згідно з підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) — товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу встановлено перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним.

Відповідно до підпункту 14.1.141і п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Отже, скраплений газ є пальним та належить до підакцизних товарів. Відповідно до підпункту 212.2.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

Підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу встановлено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628) з 01.01.2019 змінено поняття «реалізація пального» (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Отже, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Враховуючи те, що Товариство самостійно не здійснює будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального (скрапленого газу), не є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного, оскільки не має власних або орендованих приміщень, територій, не має транспортних засобів, на якому переміщується або зберігається пальне, що не підпадає під поняття «реалізація пального» у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, то у Товариства не виникає обов’язку реєструватися платником акцизного податку.
 

До питання 2.

Змінами, внесеними Законом № 2628 до статті 14 Кодексу, змінено також визначення терміну «акцизний склад».

Відповідно до абзацу першому підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад — це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
 

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої;

Отже, приміщення або територія на митній території України вважається акцизним складом за наявності умов, визначених у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.224. пункту 14.1. статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу — суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Враховуючи викладене вище та той факт, що Товариство у зверненні зазначило, що придбане пальне приймається у виробничу систему випалювальної печі та використовується в процесі виробництва, місце зберігання пального не підпадає під визначення акцизного складу, а підприємство-контрагент не вважається розпорядником акцизного складу в розумінні Кодексу.
 

До питання 3.

Законом № 2628 внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481), якими запроваджено ліцензування господарської діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють зокрема діяльність із зберігання пального. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (абзац п’ятдесят перший частини першої статті 1 Закону № 481).

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (абзац п’ятдесят п’ятий частини першої статті 1 Закону № 481).

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального, оптову та роздрібну торгівлю пальним встановлено статтею 1 Закону № 481.

Якщо резервуар, в який відвантажується пальне, є частиною технічного обладнання, пристрою, то він не підпадає під місце зберігання пального.

У разі, якщо суб’єкт господарювання у своїй діяльності не здійснює зберігання пального та не має місць зберігання пального у розумінні статті 1 Закону № 481, ліцензія на зберігання пального не видається.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.