Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.01.2020 р. № 14/6/99-00-04-07-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Щодо оподаткування цільової благодійної допомоги, порядок надання якої регламентується пп. 170.7.4 п. 170.4 ст. 170 ПКУ, податком на доходи фізичних осіб та військовим збором

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Разом з тим доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 165 ПКУ.

Особливості оподаткування благодійної допомоги встановлено п. 170.7 ст. 170 ПКУ, відповідно до пп. 170.7.1 якого не оподатковується та не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна допомога (далі — благодійна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним цим пунктом.

Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову.

Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

При цьому, до цільової благодійної належить допомога, порядок надання якої регламентується пп. 170.7.4 п. 170.4 ст. 170 ПКУ, відповідно до пп. «а» якого не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається, зокрема, резидентами - юридичними особами у будь-якій сумі (вартості):

— закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом;

— дитини-сироти, напівсироти;

— дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; — дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на косметичне
лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі;

— лікування венеричних захворювань (крім СПІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

— придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

— протезно-ортопедичним підприємствам, реабілітаційним установам для компенсації вартості платних реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, наданих платнику податку, визнаному в установленому порядку інвалідом, або його дитині-інваліду, у розмірах, що не перекриваються виплатами з бюджетів і фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Враховуючи викладене, сума цільової благодійної допомоги, надана відповідно до вимог пп. 170.7.4 п. 170.4 ст. 170 ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку, а отже, не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.

Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок)

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, згідно з п. 13 розділу II якого єдиний внесок не нараховується на витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров'я.

Щодо оподаткування операцій з надання цільової допомоги на користь членів сімей працівників підприємства безпосередньо або шляхом перерахування коштів на рахунки закладів охорони здоров’я та інших суб’єктів господарювання, що надають медичні та інші подібні послуги, у частині оподаткування податком на прибуток підприємств

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Безповоротна фінансова допомога — це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів (пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Операції з надання безповоротної фінансової допомоги при формуванні фінансового результату до оподаткування обліковуються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, питання відображення у бухгалтерському обліку витрат з надання цільової допомоги на користь членів сімей працівників підприємства безпосередньо або шляхом перерахування коштів на рахунки закладів охорони здоров’я та інших суб’єктів господарювання, що надають медичні та інші подібні послуги, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Разом з тим повідомляємо, що згідно з пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.

Водночас, у разі перерахування коштів на користь неприбуткової організації формується різниця відповідно до положень пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.

Так, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення пп. 140.5.13 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ).

Отже, у разі якщо платник податку на прибуток перераховує безповоротну фінансову особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб) або платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, то фінансовий результат до оподаткування такого платника податку збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги.

Якщо суми коштів безоплатно перераховуються (передаються) неприбутковій організації, внесеній до Реєстру неприбуткових установ та організацій протягом звітного (податкового) періоду, то при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат податкового (звітного) періоду підлягає коригуванню (збільшенню) на суму допомоги, яка перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

У разі якщо платники податку на прибуток підприємств надають (перераховують) фінансову допомогу на безповоротній основі безпосередньо фізичній особі, то фінансовий результат до оподаткування не коригується.

Для надання більш конкретної відповіді слід детально дослідити фактичні обставини здійснення відповідних господарських операцій, зокрема об’єкт та суб’єктний склад договорів про перерахування коштів організаторам та/або постачальникам послуг, які надаються фізичним особам, та вивчити відповідні підтверджуючі документи.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.