Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.01.2020 р. № 10//П/ІПК/08-01-33-02-08

Головне управління ДПС у Запорізькій області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянуло звернення про надання індивідуальної податкової консультації (......) щодо практичного застосування окремих норм чинного
законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Згідно з пп. «в» пп.14.1.122 п.14.1 ст.14 Кодексу нерезиденти — це фізичні особи, які не є резидентами України;

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з яким фізична особа - резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Слід зазначити, що видана іноземцю на підставі Закону України від 07 червня 2001 року № 2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні, є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.

При цьому за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи (пп.170.10.4 п.170.10 ст.170 Кодексу).

Отже, для визначення статусу резидента України з метою оподаткування, фізичній особі слід керуватися пп. 14.1.213 п.14.1 ст.14 Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з пп.162.1.1 та пп. 162.1.2  п.162.1 ст.162 якого, платниками податку на доходи фізичних осіб є:

— фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

—  фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.  

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст.164 Кодексу).

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст.174 Кодексу, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, одержаного у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Так, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується, зокрема, вартість спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення (пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст.174 Кодексу).

Згідно з пп. 174.2.2 п. 174.2 ст.174 Кодексу вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 Кодексу, оподатковується за ставкою, встановленою п. 167.2 ст.167 Кодексу (5 відс.).

Водночас дохід у вигляді будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента, оподатковується податком на доходи за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст.167 Кодексу (18 відс.) (пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. 1.7 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Згідно з п. 174.3  ст.174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Водночас зауважуємо, що відповідно до ст. 1 Закону України від 02.09.1993 №3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі — Закон № 3425) нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст.43 Закону № 3425).  

Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст.46 Закону № 3425).

При цьому, згідно з п.1 глави 2 розділу І наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у день подачі нотаріусу всіх необхідних документів.

Враховуючи зазначене, оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов’язок перевірки документів, підтверджуючих визначення статусу резидента України, покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі - продажу майна, видає свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.