Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.01.2020 р. № 41/6/99-00-04-01-01-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) звернення ТОВ    (далі - Товариство) про надання індивідуальної податкової консульта дії щодо роз’яснення податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Товариство є сільськогосподарським товаровиробником на спрощеній системі оподаткування 4 групи.

Товариство купує пальне та зберігає його для власного споживанню в спеціальних бочках ємністю менше 200 куб. м.

За 2019 рік Товариством придбано пального в кількості меншій ніж 10000 куб. метрів.

Товариство цікавлять питання щодо обов’язку та порядку отриманая ліцензії на право зберігання пального, необхідності реєстрації платником акцизного податку та порядку визначення розпорядника акцизного складу, акцизного складу пересувного.

Відповідно до статті 14.1.141-1 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пальног)» (далі - Закон).

Згідно з ст. 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, гкі стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового га зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пальної о, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону.

Вичерпний перелік документів на отримаю ія ліцензії на зберігання пального встановлений ст. 15 Закону.

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому чисті іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроваїіе постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
 

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 гривень.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження яксго суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, якай діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії документів визначених ст. 15 Закону не подають.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, і до використовуються для зберігання пального.

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцен зії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону).

Згідно з частиною дев ’ятнадцятою ст.15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, ідо використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державно го резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається д ія власних виробничо-технологічних потреб    виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне міс де зберігання пального.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій т право зберігання пального норми Закону не містять.

Крім цього, Законом не встановлені вимоги щодо наявності в реєстраційних даних суб’єкта господарювання певних кодів КВЕД.

Відповідно до п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УЕ Т ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноважен зї платником особи.

Платник податку зобов’язаний скласти акцизну накладну на обсяі и пального або спирту етилового, використаного для власного споживанні;

реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукт ії на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу;

втраченого у межгх та/або понад встановлені норми втрат;

зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання ти транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.

Відповідно до п. 14.1.212 ст. 14 Кодексу реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Пунктом 14.1.212 ст. 14 Кодексу встановлено, що не вважається реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, а саме:

операції у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не з розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислове ї переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправленні пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
 

а)  замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пально ч> іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
 

б)  заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, технії :и та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
 

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно зі п.п. 14.1.6і та 14.1.224і п. 14.1 ст. 14 Кодексу, встановле:ю поняття акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувною протягом періоду його використання для:
 

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "з" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
 

б) зберігання в ньому пального на митній території України;
 

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акційний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, в і,о переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб’єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, ,для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - це суб’єкт господарюванню: -платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить так т транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах  визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від\одного суб’єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного  складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортуван ія пального (п.п. 14.1.224і п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок обліку транспортних засобів, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортних засобів, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки визначено підпунктом 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, зокрема, включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне, здійснюється  автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п.п,14.1.224. п. 14.1. ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - це суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту-етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користувані ія приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Статтею 230 Кодексу визначено, що розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов’язані на кожному акцизному складі формував дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Кодексу акцизний склад - це:

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблені ія, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:
 

б)    приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберіганая пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного подану четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обся гу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібк ої торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одною акцизного складу;

в)  приміщення або територія незалежно від загальної місткос ті розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу йадьного, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

г)  паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
 

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовувати виключно платником податків, якому надано таку консультацію.