Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.01.2020 р. № 120/6/99-00-04-01-01-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) звернення
(далі — Товариство)  надіслане ГУ ДПС у Харківській області    про надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування господарської діяльності із зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначило, що орендує транспортний засіб — паливоцистерну, загальна місткість якої складає - 13 куб. м, для навантаження - розвантаження, переміщення пального виключно для потреб власного споживання, зокрема для залиття в паливні баки транспортних засобів, які знаходяться у власності та користуванні Товариства, без реалізації пального.

Товариство корегує свою господарську діяльність таким чином, що після навантаження - розвантаження, залиття в паливні баки транспортних засобів, вказана паливоцистерна не містить залишків палива.

Товариство цікавить питання щодо обов’язку та порядку отримання ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до статті 14.1.141-1 Кодексу пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішево, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон).

Згідно з ст. 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону.

Вичерпний перелік документів на отримання ліцензії на зберігання пального встановлений ст. 15 Закону.

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 760 гривень.  

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії документів визначених ст. 15 Закону не подають.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічих характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону).

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст.15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій па право зберігання пального норми Закону не містять.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.