Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПКУ та їх відображення у податковій звітності з ПДВ, а також звернення до Міністерства фінансів України щодо дати виникнення податкових зобов’язань та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, надіслане листом Міністерства фінансів України, і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Щодо порядку нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПКУ та їх відображення у податковій звітності з ПДВ
Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.
Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПКУ, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, платник податку зобов'язаній нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього для звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
— для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, — до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
— для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарно ю місяця, — до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Отже, якщо за придбаними товарами/послугами, які призначаються для використання частково в оподатковуваних, а частково — в неоподатковуваних операціях платника податку, податкова накладна зареєстрована в ЄРПН постачальником своєчасно, то право (підстави) на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за такою податковою накладною виникає у платника податку у звітному (податковому) періоді, в якому вона складена.
Якщо у платника податку є підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною, складеною за операцією з постачання товарів/послуг, які призначаються для використання частково в оподатковуваних, а частково — в неоподатковуваних операціях, то у звітному (податковому) періоді, у якому у платника податку виникли такі підстави, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПКУ та скласти не пізніше останнього дня такого звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у встановлений ПКУ термін відповідну зведену податкову накладну (незалежно від того, включив платник податку суми ПДВ за такими товарами/послугами до податкового кредиту чи ні).
У разі, якщо у декларації за відповідний звітний період платник податку не відобразив (відобразив не в повному обсязі) податкові зобов’язання, нараховані згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПКУ (у тому числі у зв’язку з затримками в отриманні відповідних податкових накладних, складених на такого платника податку постачальниками товарів/послуг), то на дату виявлення помилки такий платник податку згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПКУ зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Щодо дати виникнення податкових зобов’язань та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі — БКУ).
Відповідно до пункту 1 статті 2 розділу І БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) — це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету — це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Згідно з пунктом 1 статті 22 БКУ за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (пункт 6 статті 22 БКУ).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті І розділу І ПКУ).
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.7 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПКУ датою віднесення сум податку і податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
— дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
— дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ платник податку на дату виникнення податкових зобов'язань зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Така податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, згідно з абзацем другим пункту 201.10 статті 201 ПКУ є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, враховуючи те, що пунктом 187.7 статті 187 ПКУ визначений особливий порядок виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, дата виникнення права на податковий кредит у платника податку, який здійснює оплату придбаного товару за рахунок бюджетних коштів, не може бути визначена раніше дати оплати такого товару.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені ПКУ.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |