Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.01.2020 р. № 34/6/99-00-04-01-01-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), розглянула запит Підприємства на надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі та в межах компетенції повідомляє.

Підприємство повідомило, що є платником податку на додану вартість, а також платником акцизного податку.

Три роки Підприємство займалося оптовою торгівлею гексану, а з 1 липня 2019 року призупинено таку діяльність у зв’язку з відсутністю ліцензії.

Гексан закуповувався та продавався в пляшках об’ємом 1 (один) літр, а максимальний обсяг продажу становить 20 (двадцять) літрів на місяць.

Підприємство цікавить відповідь на запитання:

1. Який пакет документів повинно подати Підприємство для отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (враховуючи вид тари, у якій придбавається та реалізовується гексан — 1 літрова пляшка)?

2. Чи дійсно Підприємство не зобов’язане придбавати ліцензію на зберігання пального у разі придбання ліцензії на оптову торгівлю пальним?

Щодо питання № 1 та № 2:

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що оптова торгівля пальним — діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним визначено статтею 15 Закону № 481, де визначено, що ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі видаються за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Річна плата за ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі у розмірі 10000 гривень.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію.

Згідно з статтею 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до статті 14.1.1411 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Не вважаються реалізацією пального, серед іншого, операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) на митній території України пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (стаття 14.1.212 Кодексу).

Таким чином, при реалізації на митній території України пального виключно у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), суб’єкт господарювання не здійснює операції з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, суб’єкти господарювання можуть реалізовувати пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) без отримання ліцензій відповідно до вимог Закону № 481 (крім операцій з реалізації такого пального його виробниками).

Відповідно до статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримається на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальнє без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов, за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Зважаючи на інформацію, зазначену в зверненні, Підприємству необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, відповідно до вимог Закону №481.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання, повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.