Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.01.2020 р. № 114/6/99-00-04-01-01-06/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула запит на отримання індивідуальної податкової консультації Товариства стосовно питань практичного застосування норм податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У запиті Товариство поінформувало, що є сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку 4-ї групи і за рік використовує 400 м³ дизельного пального для виробничих потреб (паливо використовується комбайнами, тракторами, вантажними автомобілями).

З метою оптимізації витрат на дизельне пальне планує придбати модулі (резервуари сталеві циліндричні горизонтальні) для зберігання пального з колонкою для розливу пального (далі — модульна АЗС) та використовувати пальне виключно для власних потреб.

З урахуванням викладеного вище, Товариство цікавлять питання:

1. Чи є документ про відповідність технічним регламентам (сертифікат відповідності) розроблений в порядку передбаченому Законом, технічні регламенти, належним документом, що підтверджує прийняття в експлуатацію (в розумінні ч. 14 с. 15 Закону № 481) модульної АЗС, що не є об’єктом будівництва?

2. Якщо вказаного документа недостатньо для підтвердження прийнягтя модульної АЗС в експлуатацію в розумінні ч. 14 ст. 15 Закону № 481, просимо роз’яснити, який саме документ підтверджує прийняття в експлуатацію модульної АЗС, що не є об’єктом будівництва, для отримання ліцензії на зберігання пального?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про держание регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481.

Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального, становить 780 гривень.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

— документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

— акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

— дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Враховуючи зазначене, ДПС повідомляє, що Законом № 481 встановлено вичерпний перелік документів для отримання ліцензії на право зберігання пального, виключень Законом № 481 не передбачено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок видачі, відмови у видачі, реєстрації, внесення змін до акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначено ст. 39 Заксну України від 17.02.2011 року № 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності» яким встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 Держархбудінспекція на виконання покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об’єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію).

Згідно Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, ДПС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Враховуючи викладене вище, порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів та видача відповідних документів до компетенції ДПС не належить.

Разом з цим, Законом України від 18.12.2019 року № 391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо покращення адміністрування акцизного податку)» внесено зміни, зокрема до Закону № 481.

Зазначеними змінами, які набрали чинності з 29.12.2019, запроваджено серед іншого спрощення умов ліцензування для суб’єктів господарюванні, а саме:

— ст. 15 Закону № 481 доповнено нормою, яка встановлює, що суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

За надання послуг із зберігання пального іншим суб’єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, передбачено відповідальність відповідно до абзацу двадцять другого частини другої ст. 17 цього Закону.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.