X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.01.2020 р. № 112/6/99-00-04-01-01-06/ІПК


Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкої ого кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Фермерського господарства щодо функціонування акцизного складу, ліцензува яня господарської діяльності зі зберігання пального та повідомляє таке.

Фермерське господарство зазначило, що є суб’єктом господарювання -платником єдиного податку четвертої групи, протягом календарного року отримує, зберігає та використовує пальне для потреб власного споживання, у зв’язку з чим, виникла необхідність в отримані індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене платник податків запитує:

1. Чи належить до переміщення пального перевезення суб’єктом господарювання бочки з пальним для заправлення власної сільськогосподарської техніки, що виконує роботу в полі?
 

2. Чи є акцизним складом орендована бочка з пальним, що розміщена на території Фермерського господарства?
 

3. Щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пальногj у разі зберігання суб’єктом господарювання пального для потреб власного споживання?
 

До питань 1 і 2.

Згідно з абзацом третім підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Абзацом четвертим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що не є акцизним складом, зокрема:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для    навантаження-розвантаження    та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблень я), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізатію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують прг во власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 22 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положенья» Кодексу платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 черьня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб’єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Отже, приміщення або територія на митній території України вважається акцизним складом за наявності умов визначених у підпункті 14.1.6 пункту и .1 статті 14 Кодексу, який підлягає реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Разом з тим, інформуємо, що Кодексом не передбачено визначення поняття «переміщення пального».
 

До питання 3.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцом виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі -Закон № 481).

Згідно з абзацом п’ятдесят першим статті 1 Закону № 481 м сце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до абзацу п’ятдесят п’ятого частини першої статті 1 Закону № 481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (влаского або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною першою статті 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15 Закону № 481).

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання здійснює діяльність із зберігання пального він зобов’язаний отримати ліцензію на право його зберігання.

Водночас згідно з частиною шістнадцятою статті 15 Закону № 481 суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім того, відповідно до частини дев’ятнадцятої статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також частиною двадцять першою статті 15 Закону № 481 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).