Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.01.2020 р. № 260/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо можливості застосування касового методу для цілей оподаткування ПДВ при здійсненні операції з постачання послуг з поводження із побутовими відходами та, керуючись статтею  52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначено Законом України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (далі — Закон № 187).

Послуги з поводження з побутовими відходами — це послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів, що надаються в населеному пункті згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування  (стаття 1 Закону № 187).

Порядок формування тарифів на послуги з поводженням з побутовими відходами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від  26 липня 2006 року № 1010 (далі — Порядок № 1010).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Порядку № 1010 тарифи на послуги визначаються окремо за кожною послугою поводження з побутовими відходами та за видами побутових відходів (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, небезпечні).

Тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами є сумою тарифів на послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів.

Формування тарифів на вивезення, перероблення, захоронення побутових відходів здійснюється з урахуванням витрат за кожною послугою та в розрізі операцій, облік яких ведеться суб’єктом господарювання окремо.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі — Закон № 2189).

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 1 Закону № 2189 житлово-комунальні послуги —  це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщенням, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать:

1. житлова послуга — послуга з управління багатоквартирним будинком.

2.комунальні послуги — послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії.

Постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг (пункт 1 статті 6 Закону № 2189).

Пунктом 4 статті 14 Закону № 2189 визначено, що колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Такою уповноваженою особою може бути:

— співвласник багатоквартирного будинку;

— управитель багатоквартирного будинку;

— уповноважений орган управління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;

— правління житлово-будівельного кооперативу;

— інша фізична чи юридична особа, уповноважена рішенням співвласників (уповноваженого органу управління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Згідно підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 187.198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1. і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дану виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Відповідно до пункту 187.10 статті 187 розділу V ПКУ платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати з утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Для цілей пункту 187.10 статті 187 розділу V ПКУ послугами (роботами), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, вражаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, обслуговування димових та вентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем, прибирання будинкової та прибудинкової території, купівлі електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також інші послуги, які надаються житлово-експлуатаційними конторами чи управителями багатоквартирних будинків зазначеним у цьому пункті покупцям за їхній рахунок.

Під касовим методом для цілей оподаткування ПДВ згідно з розділом V ПКУ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, якщо згідно з умовами цивільно-правового договору вартість послуг із поводження з побутовими відходами включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, то платники податку (постачальники), які здійснюють операції з постачання таких послуг особам і суб’єктам господарювання, перерахованим у пункті 187.10 статті 187 розділу V ПКУ, визначають дату виникнення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за касовим методом.

Якщо згідно з умовами цивільно-правового договору вартість послуг із поводження з побутовими відходами визначено окремо, та, відповідно, не включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, то платники податку (постачальники), які здійснюють операції з постачання таких послуг відповідним особам і суб’єктам господарювання, перерахованим у пункті 187.10 статті 187 розділу V ПКУ, визначають дату виникнення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у загальновстановленому порядку.

Податкова консультація має індивідуальних характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).