Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.01.2020 р. № 40/6/99-00-04-02-03-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо надання податкової консультації відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), та повідомляє.

Товариство просить надати роз’яснення з приводу порядку визначення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) за рахунок сум від’ємного значення ПДВ, частина якого сформована з періодом виникнення понад 1095 календарних днів та частини від’ємного значення з ПДВ сформованого за рахунок сум податкового кредиту, сплаченого платником податку постачальникам за отримані товари роботи/послуги авансовими платежами у попередніх податкових періодах.

Крім того платник податку просить надати роз’яснення стосовно порядку заповнення податкової декларації з ПДВ та додатків 2 (Д2) та З (ДЗ) до неї.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу —

б) підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Щодо права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок сум від’ємного значення, з дати виникнення якого минуло більше 1095 днів

Поняття терміну «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-ІV (далі — Цивільний кодекс).

Відповідно до пункту 1 статті 256 Цивільного кодексу під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

При цьому за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261 Цивільного кодексу).

Таким чином, за зобов’язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також пунктом 102.5 статті 102 Кодексу визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання — суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, визначені главою 19 Цивільного кодексу та пунктом 102.5 статті 102 Кодексу терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено статтею 200 Кодексу, та показників податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 Кодексу визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Отже, у разі прийняття платником податку рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, такий платник податку має право включити до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування залишок від’ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), за умови отримання товарів/послуг та за умови, що суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.

Щодо права на бюджетне відшкодування ПДВ у разі попередньої оплати за товари/послуги, якщо з дати виникнення від’ємного значення податку минуло більше 1095 днів

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбувалася раніше:

— дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

—  дата отримання платником податку товарів/послуг.

Тобто відповідно до норм Кодексу при попередній оплаті за товари/послуги постачальникам у платника податку виникає право на податковий кредит, перевищення якого над податковими зобов’язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у листі Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 11310-09-10/19633.

Водночас, зауважуємо, що підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

— придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

— придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

— ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У разі якщо за сплаченими авансами поставка товарів/послуг протягом терміну позовної давності не відбулася, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 Кодексу, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

При цьому у разі якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу) платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) (підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу).

Враховуючи викладене, якщо платник податку за сплаченими авансами на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але товари/послуги протягом терміну позовної давності поставлені не були, то в податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної заборгованості за такими авансами, платнику податку необхідно за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 Кодексу нарахувати податкові зобов’язання та скласти і зареєструвати в ЄРПН у встановлені пунктом 201.10 статті 201 Кодексу терміни для реєстрації податкових накладних зведену податкову накладну.

Щодо особливостей заповнення додатків 2 та 3 до податкової декларації з податку на додану вартість

Сума від’ємного значення, що розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 201 Кодексу, відображається у Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість «Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» (Д2) (далі — Додаток 2 (Д2)) та у Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» (ДЗ) (далі — Додаток З (ДЗ)).

Форма та порядок заповнення і подання зазначених додатків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (з урахуванням внесених до нього змін і доповнень) (далі — Порядок № 21).

При цьому Кодексом та вказаним порядком не встановлено особливостей та хронології відображення від’ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку З (ДЗ) до податкової декларації з податку на додану вартість.

Деталізація від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення.

Такі дані відображаються в Додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість.

При заповненні як Додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 Додатка З (ДЗ) доцільно застосовувати принцип хронології формування від’ємного значення, згідно з яким податкові зобов’язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення — від найдавнішого до найновішого.

З огляду на це у графі 2 таблиці 2 Додатка З (ДЗ) рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від’ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.

Тобто спочатку доцільно відображати «найновішу» щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від’ємного значення ПДВ.

Доцільність застосовування саме такого принципу була запропонована платникам податку листом ДФС від 22.07.2016 № 24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість».

Разом з тим, зважаючи на те, що Кодексом та Порядком № 21 не визначено особливостей відображення від’ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку З (ДЗ), а також те, що у вищезазначеному листі ДФС наведено рекомендації щодо особливостей такого відображення, платник податку має право самостійно визначати при заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка З (ДЗ) до податкової декларації з податку на додану вартість послідовність відображення від’ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум.

Щодо права на перенесення залишку від’ємного значення ПДВ, що виник за рахунок коригування податкових зобов’язань з ПДВ у бік зменшення

Від’ємне значення, що виникло за рахунок коригування податкових зобов’язань з ПДВ у бік зменшення, може бути задеклароване платником податку у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.З статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу — до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Щодо права на заявления від’ємного значення податку до бюджетного відшкодування ПДВ, в періодах наступних за періодом його виникнення

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу передбачені напрямки спрямування від’ємного значення ПДВ, при цьому обов’язковою умовою віднесення від’ємного значення податку до бюджетного відшкодування ПДВ є фактична сплата суми податку отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України (підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 Кодексу).

Враховуючи викладене, платник податку - отримувач товарів/послуг має право заявити до бюджетного відшкодування ПДВ у разі фактичної сплати суми податку у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.