Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.01.2020 р. № 169/6/99-00-04-01-01-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянула запит Товариства на надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що має намір отримати ліцензію на право зберігання пального та просить надати відповідь на запитання:

1.За якою формою подавати заяву про видачу ліцензії на право зберігання пального?
 

2.Чи може Товариство отримати ліцензію на право зберігання пального на території іншого підприємства на підставі договору оренди місця зберігання?
 

3.Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на право зберігання пального, яке зберігається в ємностях (резервуарах), що є частиною інженерно-технічного обладнання (наприклад дизельний генератор)?
 

Щодо питання № 1:

Зразки заяв щодо надання адміністративних послуг у сфері ліцензування, які розміщені на сайті ДПС, у тому числі про отримання ліцензії на право зберігання пального, мають виключно рекомендаційний характер та оприлюднюються з метою уникнення складнощів'у суб’єктів господарювання при її складанні.

ДПС направлено головним управлінням ДПС у областях та м. Києві оновлений зразок заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального, з урахуванням змін внесених, серед іншого у ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481) Законом України" від 18.12.2019 року № 391-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо покращення адміністрування акцизного податку)».
 

Щодо питання № 2:

Повідомляємо, що інформації, наведеної у запиті недостатньо для того, щоб встановити, чи може Товариство отримати ліцензію на право зберігання пального на території іншого підприємства на підставі договору оренди місця зберігання.

Для надання більш повної та ґрунтовної відповіді суб’єкт господарювання має право повторно звернутися до контролюючого органу та надати до розгляду більш детальну інформацію по суті.
 

Щодо питання № 3:

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі Пальним та зберігання пального визначено Законом №481.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані;, споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічнйх характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481.

Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається' для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної^торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Для отримання ліцензії на право зберігання (пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії виначених ст. 15 Закону № 481 документів.    

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки,- копії зазначених документів не подають.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Звертаємо увагу, що надання послуг із зберігання пального іншим суб’єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, передбачено відповідальність відповідно до абзацу двадцять другого частини другої ст. 17 Закону № 481.

У разі, якщо Товариство у своїй діяльності не здійснює зберігання пального та не має місць зберігання пального у розумінні ст. 1 Закону № 481 ліцензія на зберігання пального не видається.    

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого цравового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.