Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2020 р. № 400/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула зверненні щодо питань з оподаткуванні ПДВ та податком на прибуток підприємств операцій з компенсації витрат, зокрема зі сплати орендної плати за земельну ділянку, земельного податку, комунальних послуг тощо після реорганізації шляхом виділу , та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні після реорганізації шляхом виділу товариством 2, з якого здійснюється виділ, передано у власність товариству 1, якому здійснюється виділ, об'єкти нежитяової нерухомості (далі - об’єкти нерухомості).

Такі об'єкти знаходяться на земельній ділянці, яку товариство 2 орендує у міської ради (далі - земельна ділянка). Товариство 1 планує оформити договір суборенди земельної ділянки з товариством 2 та договори на споживання комунальних послуг на об’єктах нерухомості з постачальниками таких послуг. До оформленні таких договорів товариство і здійснює компенсації витрат товариства 2, зокрема зі сплати орендної плати за земельну ділянку, земельного податку, комунальних послуг тощо.

Пунктом 52.3 статті 52 розлиту II Податкового кодексу України (далі - ПКУ) встановлено, що індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити, зокрема, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків,

В той же час звернення, надіслане товариством 1 та товариством 2, не містить детальної інформації щодо суті договорів, за якими товариство 1 здійснює компенсації витрат товариства 2, зокрема зі сплати орендної плати за земельну ділянку, земельного податку, комунальних послуг тощо та щодо фактичних обставин операцій, що здійснюються за такими договорами, а містить лише перелік питань щодо податкових наслідків з ПДВ за такими договорами.

Таким чином, ДПС не має можливості надати висновок з питань практичного використання норм законодавства та повідомляє загальні норми оподаткування виходячи з інформації, що міститься у зверненні.

Згідно з пунктом 1 статті 56 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих)
господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних, нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішенні про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до статті 4 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон №161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону № 161).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 стаття 286 розділу ХІІІ ПКУ).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 розділу ХІІІ ПКУ),

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 розділу ХІІІ ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтями 284 та 286 ГКУ визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання послуг, пов’язаних з необхідністю утриманні такого майна (теплова та електрична енергія, природний газ, послуги з водопостачання, водовідведення, охорони, інших супутніх товарів/послуг тощо, сплата податків, пов’язаних з рухомим/нерухомим майном (транспортний податок, земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно), так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме'нерухоме майно (в такому випадку перераховані випрати будуть визнані такими, шо використані орендодавцем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності).

Щодо оподаткування ПДВ

Підпунктами «ач та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ЯКУ визначено, що об’єктом оподаткуванні ПДВ с операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджанні товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 ПКУ).

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права Інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 ПКУ).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку*, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів -виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або нені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг , які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регубьованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, в тому числі й таких складових як орендна плата за земельну ділянку, земельний податок, комунальних послуг тощо.

Отже, у випадку якщо орендодавцем, крім бюджетної установи, отримуються кошти від орендаря (суборендаря) як відшкодування (компансації) понесених ним витрат зі сплати орендної плати за землю, земельного податку, комунальних послуг тощо, такі кошти є складовою частиною орендної плати та включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну поліитику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення 9стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, питання формування у бухгалтерському обліку доходів та витрат, пов'язаних з оплатою орендної плати орендарем за нежитлову нерухомість та отриманням плати орендодавцем від орендаторів за комунальні (експлуатаційні) послуги (електропостачання, водопостачання, водовідведення, газопостачання). що надаються постачальниками, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

При цьому пунктом 44.1 статті 77 розділу ІІ ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податква і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам подватків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 розділу І ПКУ) та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 стати 52 розділу ІІ ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.