Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2020 р. № 394/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операції з реорганізації платника податку шліхом виділу та передачі нерухомого майна згідно з розподільчим балансом до іншої юридичної особи, створеної при реорганізації, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Основні засади господарювання в Україні ї господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійсненні господарської діяльності між суб’єктами господарюванні, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі - ГКУ)

Згідно з частиною першою статті 56 ГКУ суб’єкт господарювання - господарська організації, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до частим першої і другої статті 109 ЦКУ виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішенні про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з дій або їх поєднання, визначених у підпунктах 98.1.1 - 98.1.5 пункту 98.1 статті 98 розділу II ПКУ, зокрема виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується (пункт 98,1 статті 98 розділу II ПКУ).

Правові основи оподаткування ҐІДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами розділу «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ГІДВ е операції платників податку з постачання товаріашослуг, місце постачанні яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 142.244 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з реорганізації (злиття, приєднання,
поділу,видвлення та перетворення)юридичних осіб.

Правила нарахування податкових зобов'язань з ПДВ визначено у статтях 187, 198, 199 та 201 розділу V ПКУ.

Підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункут 189.1 статті 189 розділу V ПКУ та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зарееструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість
(для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року,  у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги,
необоротні активи призначаються для їх використання або починають
використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

Пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ визначено, що у разі якщо придбані та/або  виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

При цьому правила статті 199 розділу V ПКУ не застосовуються, зокрема, у разі проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ (пункт 199.6 статті 199 розділу V ПКУ).

Отже, платник ПДВ, який реорганізується, зокрема шляхом виділу, при передачі частини майна за розподільчим балансом до іншої юридичної особи, створеної при реорганізації, не здійснює нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, виходячи з вартості товарів/послуг, необоротних активів, нридбаних/виготовлених з ПДВ, та які не були використані в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.