Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.01.2020 р. № 302/Т/99-00-04-06-03-09/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення від ... щодо практичного застосування норм законодавства з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. З частини першої ст. 7 закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною четвертою ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) визначено, що пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058 визначено умови призначення пенсій за віком.

Абзацом першим ст. 1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон № 2262) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за Законом № 2262, при наявності встановленої Законом № 2262 вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
 

З 01.01.2018 набули чинності зміни, внесені Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, відповідно до яких звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У постанові від 15.04.2014 у справі №21-25а14 Верховним Судом України вказано, що особи, яким призначено пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону №1058.

Таким чином, фізичні особи - підприємці, які отримують зазначену Пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Отже, Верховний Суд України дійшов висновку, що термін «пенсіонер за віком» у тлумаченні частини четвертої статті 4 Закону №2464 включає в себе як осіб, які отримують пенсію за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону № 1058, так і осіб, яким пенсію за віком призначено за пільговими умовами відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ або статті 13 Закону №1788-ХІІ, тобто до досягнення 60 річного віку.

Водночас фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (постанова Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі №21- 59а14).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.