Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2020 р. № 365/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткуванні та/або податкових зобов’язань, житлово-будівельним кооперативом у статусі неприбуткової організації та, керуючись ст, 52 Податкового кодексу України (далі - Кодексі, у межах повноважень повідомляє.

Відповідно до пункту 133,4 ст. 133 Кодексу не с платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі ~ неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, визначеним п.п. 133.4.1 п. 133,4 ст. 133 Кодексу.

Доходи {прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п, 133.4.2 о. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Відповідно до п.п. 133.4,6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п, 133.4 ст, 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені житлово-будівельні кооперативи.

Отже, на підставі п.п. 133.4,1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу утворена в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, та внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій неприбуткова організації не сплачує податок на прибуток з доходів (прибутків), отриманих нею в межах статутної діяльності відповідно до закону, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, як це передбачено п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та не здійснюється розподіл доходів (прибутків) серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру неприбуткових установ та організацій з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

 Пунктом 46.2 ст. 46 Кодексу передбачено, зокрема, що неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуванні та реалізує державну фінансову політику (професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, утворені в порідку, визначеному законом, звітують у разі порушень п. 133.4 ст. 133 Кодексу), та річну фінансову звітність.

Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються у рядках 1.1 - 1.11, а суми видатків (витрат) - у рядках 2.1 - 2.6 частини І Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469) (далі - Звіт).

Форма Звіту передбачає, зокрема, заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації в залежності від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

При цьому формування доходів та видатків, ідо відображаються у Звіті, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлено ст. 44 Кодексу.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст, 44 Кодексу.

Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі ~ Закон № 996), як встановлено частиною першою ст. 2 цього Закону, поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати визначені частиною другою ст. 9 Закону 996 обов’язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що грунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24,05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05,06,1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями).

Отже, первинні документи складаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ет. 6 Закону № 996),

Пунктом 44.3 ст, 44 Кодексу встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ст. 44 Кодексу, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Таким чином, дія ст. 44 Кодексу щодо документального підтвердження даних, визначених у Звіті, розповсюджується на неприбуткові організації, у тому числі на житлово-будівельні кооперативи у статусі неприбуткової організації.

При цьому відповідальність за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено ст. 121 Кодексу.

Також зазначимо, що питання відповідальності, передбаченої діючим законодавством України, у разі знищення документів, на зберігання яких не розповсюджується дія ст. 44 Кодексу, не належать до компетенції ДПС.

Відповідно до о, 52,2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.