Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.01.2020 р. № 317/6/99-00-05-05-01-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової інформації (далі - звернення) стосовно визнання господарських операцій контрольованими відповідно до п.п. 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та керуючись ст. 52 Кодексу повідомляє таке.

Щодо подолання обставин, які унеможливлюють отримання відомостей для визнання певної операції контрольованою згідно з п.п. 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (питання 1 і 2 звернення).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Згідно з п. 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків.

Відповідно до п.п. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 Кодексу платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки».

Згідно з нормами Господарського кодексу України:

одним з принципів підприємницької діяльності є самостійний вибір постачальників (абзац третій частини першої ст. 44);

відносини підприємства з іншими підприємствами здійснюються на основі договорів і вони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частини перша і друга ст. 67);

при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий частини четвертої ст. 179).

Відповідно до частини першої ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, платник для забезпечення належного виконання податкового обов’язку може самостійно обирати постачальників умови договорів з якими за необхідності передбачатимуть обов’язок представляти інформацію, яка дозволятиме проводити оцінку операцій на предмет їх належності до контрольованих відповідно до п.п. 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

Щодо того, «яким чином здійснюється виявлення контролюючим органом фактів проведення платником податків контрольованих операцій, які відповідають вимогам п.п. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУ» (питання 3 звернення).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий контроль за контрольованими операціями здійснюється з урахуванням норм п. 39.5 ст. 39 Кодексу, а також прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, зокрема Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій та Порядку опитування уповноважених, посадових осіб та/або працівників платника податків з питань трансфертного ціноутворення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 14.08.2015 № 706, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1055/27500 та № 1056/27501 (із змінами), Порядку проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.04.2016 за № 497/28627 (із змінами).

Щодо того, «чи не виникне ситуація, коли Продавці-посередники або податкові органи у ході перевірочної роботи почнуть «перекладати тягар» за трансфертним ціноутворенням на Покупців імпортованих товарів, використовуючи норми п.п. 39.2.1.5 ст. 39 ПКУ» (питання 4 звернення).

Зазначене питання по суті є абстрактним припущенням платника та не стосується практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.