Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.02.2020 р. № 438/ІПК/26-15-05-06-03

Головне управління ДПС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), розглянуло звернення ТОВ щодо практичного використання законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та    електронний документообіг» при укладанні зовнішньоекономічних договорів в електронному вигляді, у межах компетенції, повідомляє таке.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 21.10.1999 № 1182-XIV із змінами і доповненнями зовнішньоекономічний    договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

 У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

Згідно підпункту 5 пункту 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII із змінами і доповненнями? електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, має юридичне значення (силу) договору, укладеного в письмовій формі.

Електронний договір має відповідати всім вимогам, встановленим для письмової форми правочинів. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору.

Обов’язковою вимогою для того, щоб договір визнавався укладеним в електронній (письмовій) формі, є підписання таких договорів сторонами.

 Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний правочин має бути підписаний сторонами.

 Моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-    електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-    аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Механізм взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу з метою забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав визначає «Порядок взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 60.

 Контроль за дотриманням вимог цього Порядку у частині захисту інформації здійснює Держспецзв’язку.

Відповідно до стаття 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» суб’єктами відносин у сфері електронних довірчих послуг є:

користувачі електронних довірчих послуг;

надавачі електронних довірчих послуг; органи з оцінки відповідності;

засвідчувальний центр;

центральний засвідчувальний орган;

 контролюючий орган.

Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України, є Адміністрація Держспецзв'язку.

До повноважень головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг, належить зокрема забезпечення інформування контролюючого органу про обставини, які перешкоджають діяльності центрального засвідчувального органу.

Згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Невиконання платником податків вимог до первинних документів та інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, що ведуться в електронному вигляді є підставою для невизнання їх підтверджуючими документами контролюючим органом.

Виходячи з вищевикладеного, на запит контролюючого органу платником податків необхідно надавати належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.