Державна податкова служба України, відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та в межах компетенції повідомляє.
У зверненні Товариство зазначає, що використовує у господарській діяльності метиловий спирт для переробки та подальшого цільового виготовлення продукції медичного призначення. Товариство не є платником акцизного податку. Придбання спирту метилового здійснюється у іншого Товариства в об’ємах, що не перевищують 5 кубічних метрів на рік.
Враховуючи зазначене Товариство запитує:
1.Чи необхідно Товариству реєструвати місце'зберігання метилового спирту, виробничих потужностей, та цехів в яких використовується метиловий спирт під час виробництва як акцизний склад та набувати статусу розпорядника акцизного складу?
2.Чи потрібно Товариству набути статусу платника акцизного податку?
До запитань 1 та 2.
Відповідно до п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Підпунктом 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу встановлено перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним.
Згідно з п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу товар, (продукція) «Метанол технічний (метиловий спирт)», який класифікується зокрема за кодом 2905 11 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, є пальним і належить до підакцизних товарів.
Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під реалізацією пального розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за
плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам. '
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п.14.1224 п.14.1 ст.14 Кодексу).
Таким чином, всі операції з фізичної передачі пального, крім відпуску, відвантаження пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) та при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу, будуть вважатися реалізацією пального та суб'єкт господарювання, який здійснюватиме такі операції вважатиметься платником акцизного податку в розумінні п.п. 212.1.15 п.212.1 ст. 212 Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад зокрема -
це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить, свою господарську діяльність шляхом вироблення оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реаліщвції пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) примішення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операції з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розваентаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.
Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - зокрема, суб'єкт господарювання - платник акцизного податку,Ю який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, рощлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Основні засади державної політики щодо регулювання, виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодоваим, спиртом-сирцем виноградним,спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спитру етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»(далі - Закон №481).
Відповідно до статті 1 Закону № 481 місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Законом № 481 не передбачено внесення місць зберігання метилового спирту до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Разом з цим, ст. 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно.
Відповідно до ст. 1 Закону № 481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та8або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (ст.1 Закону № 481).
Законом № 481 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберіганні пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону' № 481 не містять.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають.
Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне м і сцезна ходжемня ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Таким чином, якщо Товариство здійснює діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481 коли така ліцензія не отримується.
Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |