Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2020 р. № 512/6/99-00-07-02-01-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Державного підприємства щодо застосування штрафних санкцій у разі несвоєчасного декларування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету через застосування неправильного нормативу відрахування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Контроль за справлянням надходжень до бюджету частини чистого прибутку (доходу) покладено на Державну податкову службу постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових) платежів та інших доходів бюджету» (далі - постанова № 106).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 визначено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства (п. З Порядку).

Форма Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного    бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затверджена наказом Державної податкової служби України від 16.05.2011 № 285 (далі - Розрахунок).

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Пунктом 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.    

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачена п.120.1 ст. 120 Кодексу.

У разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, то до такого платника застосовується відповідальність у вигляді штрафу, передбаченого ст. 126 Кодексу, та пені відповідно до положень п. 129.4 ст. 129 Кодексу.    

Відповідно до абзацу першого п. 46.1 ст. 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Грошовим зобов’язанням платника податків відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена
платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У переліку податків і зборів, визначеному ст. ст. 9 і 10 Кодексу, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних

підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті, визначена державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями у формі Розрахунку, не є податковим зобов’язанням та відповідно, Розрахунок не є податковою декларацією у розумінні п. 46.1 ст. 46 Кодексу.

Враховуючи зазначене, у контролюючого органу відсутні підстави для притягнення підприємства до відповідальності у вигляді застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій передбачених п. 120.1 ст. 120, ст. 126 та п. 129.4 ст. 129 Кодексу у разі несвоєчасного декларування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету, оскільки платіж частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними підприємствами до бюджету, не є податковим зобов’язанням.

Крім того повідомляємо, що у зв’язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» змінено розмір відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), а саме частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.