Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.02.2020 р. № 533/6/99-00-04-01-03-06/ІПК

Державна податкова служба України на звернення платника податків щодо порядку складання, подання та виправлення помилок в податковій звітності з ПДВ, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі  — Кодекс) повідомляє.

Товариство повідомило, що внаслідок злочинних дій шляхом підроблення документів були змінені відомості про власників та директора товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, після чого зловмисниками були зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі  — ЄРПН), а також подана податкова декларація з ПДВ за серпень 2019 року.

Платник податків просить надати роз’яснення, яким чином подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 року, а також як звітувати з ПДВ за вересень—жовтень 2019 року, за умови, що товариство не визнає господарських операцій, на підставі яких були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за період_.08.2019 р. — _.10.2019 р.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі  — Порядок № 21), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку № 21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності.

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені положеннями Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі —  Закон № 996).

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону № 996 первинний документ  — документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (пункт перший статті 9 Закону № 996).

Враховуючи викладене вище, в податковій звітності з податку на додану вартість платником податку зазначаються дані, вказані в складених на підставі первинних документів податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Правові основи функціонування ЄРПН регулюються статтею 201 Кодексу та регламентуються Порядком ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, зі змінами (далі — Порядок № 1246).

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.З, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами (пункт 12 Порядку № 1246).

Пунктом 192.1 статті 192 Кодексу передбачено можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної, зокрема, у разі допущення платником податку помилок при її складанні, при цьому розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

—  постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

—  отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише за наявності підстав та після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу).

Таким чином, податкова накладна, складена без фактичного здійснення операції з постачання товарів/послуг, може бути визначена платником як така, що зайво складена.

Платник податку на дату виявлення факту безпідставного складання податкової накладної має право скласти розрахунок коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг до податкової накладної, яка визначена ним як зайво складена, та направити його отримувачу (покупцю) товарів/послуг для реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН.

Чинним законодавством не передбачено виключення з ЄРПН зареєстрованої платником податку податкової накладної за зверненням такого платника податку.

Разом з цим, згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Загальні вимоги складення та подання податкової декларації до контролюючих органів визначений статтями 48 та 49 Кодексу.

Відповідно пункту 48.3 статті 48 Кодексу визначено, що податкова декларація повинна містити, зокрема, такі податкові реквізити:

—  ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток платників податків або інші відомості посадових осіб платника податків;

—  підписи посадових осіб платника податків.

Підпунктом 49.3 статті 49 Кодексу визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Кодексом, в один із таких способів:

—  особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

—  надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

—  засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (далі —  кваліфікованого електронного підпису).

Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм Кодексу та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827, на підставі договору про визнання електронних документів, що визначає взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови, що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису (абзац перший пункту 49.4 статті 49 Кодексу).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Порядок внесення змін до податкової звітності з ПДВ визначений розділом IV Порядку № 21, а саме:

—  у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється.

У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється;

—  у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення;

—  у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.