Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.02.2020 р. № 569/6/99-00-17-01-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо роз’яснення податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Основний вид діяльності Товариства є надання транспортних послуг.

Товариство використовує пальне виключно для власних потреб.

Товариство цікавлять відповіді на наступні питання:

Чи вправі суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на право зберігання пального, надавати послуги зі збереження в цій ємності такого ж палива іншому суб’єкту господарювання.

Коли подавати заяву на реєстрацію акцизного складу — по закінченню календарного року чи в момент виявлення такого перевищення?

Якими критерій керуватися для визначення об’єму придбаного пального в постачальника, коли суб’єкт господарювання отримує пальне в ємності (цистерні) та перевищив придбання 1000 м куб. 10 грудня поточного року?

Яка процедура реєстрації акцизного складу та з якої дати суб’єкт господарювання вважатимегься розпорядником акцизного складу?

Чи включається до об’єму пального придбання пального та кількість пального, яку отримано шляхом відпуску через АЗС за допомогою паливних карток, але сплачено з поточного рахунку суб'єкта господарювання?

Щодо питання 1.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон).

Вичерпний перелік документів на отримання ліцензії на зберігання пального встановлений ст. 15 Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічішх характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб'єкт господарювання мас право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст. 15 Закону ліцензія на право зберіганні пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону не містять.

Разом з тим, Законом України від 18 грудня 2019 року "391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» внесено зміни, серед іншого до Закону України від 19 грудня 1995 року №481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу  спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пальною» якими встановлено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії документів передбачених ст. 15 цього Закону не подають.

Відповідно до ст. 15 Закону 481 ліцензія видасться за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 гривень.

Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Зазначені зміни набрали чинності з 29 грудня 2019 року.

Відповідно до ст. 17 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі надання послуг із зберіганім пального іншим суб’єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на зберігання пального, отриманої відповідно до абзацу другого частини сорок першої ст. 15 цього Закону, — 500000 гривень.

Щодо питання 2,3,4.

Відповідно до пп. 14.1.6. я, 14.1. ст. 14 Кодексу акцизний склад — це:

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не с акцизним складом:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій і реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), зміщування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію
пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 22 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адмініструванні реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб’єкти, господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Слід зазначити, що з 01.07.2019 діє Система електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового у відповідності до Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №408 (далі — Порядок № 408).

Відповідно до п. 5 Порядку № 408 передбачено, що без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.

Кожен акцизний склад мас власний уніфікований номер у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, який автоматично присвоюється системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

До реєстру платників включаються такі дані про осіб, зареєстрованих як платники акцизного податку, та про акцизні склади, наявні у платників акцизного податку — розпорядників акцизних складів:

— ідентифікаційні дані:

- для юридичних осіб — найменування та код згідно з ЄДРПОУ;

- для юридичних осіб, що уповноважені на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання і внесення податків до бюджету під час виконання договорів, — назва договору, найменування уповноваженої особи та податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з п. 63.6 ст. 63 та п. 64.6 ст. 64 Кодексу;

- для фізичних осіб - підприємців — прізвище, ім’я, по батькові
(за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта);

— реєстраційні дані — дата реєстрації особи як платника акцизного податку, дати запису в реєстрі платників про реєстрацію, внесення змін, анулювання реєстрації, дата та причина анулювання реєстрації платника акцизного податку/акцизного складу;

— дані про акцизні склади — дані про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (уніфікований номер, адреса, назва та реквізити документів, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями та/або територією, де розміщено акцизний склад), а також відповідні коди адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України, де розміщується кожний акцизний склад.

Також, п. 6 Порядку № 408 передбачено, що на підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку — розпорядник акцизного складу подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
 
На заяву накладається кваліфікований електронний підпис керівника юридичної особи або уповноваженої особи, фізичної особи - підприємця або її представника.

Датою і часом подання заяви до контролюючого органу є дата і час, зазначені у квитанції про доставку заяви (перша квитанція).

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені і експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України.

Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об'єкта оподаткування, про який надіслано повідомления відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Кодексу.

У разі реєстрації нового акцизного складу такому акцизному складу засобами системи електронного адміністрування реалізвції пального та спирту етилового автоматично присвоюється уніфікований номер, який є єдиним у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового і зберігається за акцизним складом до моменту анулювання його реєстрації.

За уніфікованим номером акцизний склад реєструється та обліковується в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Присвоєний під час реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового уніфікований номер акцизного складу, з якого реалізовано/на який отримано пальне або спирт етиловий, є обов'язковим реквізитом, що зазначається під час складання акцизної накладної.

Щодо питання 5.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не переквищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території — отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Разом з цим, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних
документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст. 41 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.