Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.02.2020 р. № 588/07-16-33-02-12/ІПК

Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області на виконання вимог ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), на Ваш запит надає, в межах компетенції, індивідуальну податкову консультацію, із врахуванням норм ПКУ, що діяли під час розгляду вказаного запиту, щодо віднесення фізичною особою — підприємцем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності, та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого фізичними особами — підприємцями, платниками податку на додану вартість при придбанні таких транспортних засобів, з урахуванням висновків Львівського апеляційного адміністративного суду, викладених у Постанові від 20.03.2017 року по справі № 876/2306/17.

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі — ГК України) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання. Суб’єктами господарювання згідно із статтею 55 ГКУ є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 1 статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 15 ПКУ встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України, юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що особа для цілей розділу V цього Кодексу (Податок на додану вартість) — будь-яка із зазначених нижче осіб, зокрема, фізична особа — підприємець, яка або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку, або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість, або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість, юридична особа, фізична особа, фізична особа — підприємець, яка ввозить товари на митну територію України.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПКУ для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПКУ у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої групи.

Відповідно до п.182.1 ст. 182 ПКУ, якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно з п. «в» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» п. 198.1. ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу та 198.2 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами /послугами, необоротними активами, у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9. статті 189 цього Кодексу).

Згідно пп. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу —

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Законом України 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» скасовано окремі норми Закону України 31 липня 2014 року № 1621-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», з урахування змін, внесених до нього Законом України від 07 жовтня 2014 року 1690-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення оподаткування інвестиційної діяльності», пов’язані із запровадженням системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та одночасно запроваджено нові правила такого адміністрування.

Зокрема, система електронного адміністрування ПДВ, що організована на центральному рівні ДФС, забезпечує автоматичний облік у розрізі платників податку: сум податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН), та розрахунках коригування до них; сум податку, сплачених платниками при ввезенні товарів на митну територію України; сум поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі — електронний рахунок) — рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховують кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі — розрахунок коригування) в ЄРПН також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні/розрахунки коригування до них складаються платниками податку виключно в електронному вигляді. Для реєстрації податкових накладних в ЄРПН платник податку повинен мати достатню суму податкового кредиту, підтверджену зареєстрованими в ЄРПН «вхідними» податковими накладними, сплатою ПДВ при імпорті товарів та (за недостатності таких сум) коштами на його рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.

Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі — Постанова 1388), передбачено проведення реєстрації органами внутрішніх справ транспортного засобу на юридичних та фізичних осіб в сервісних центрах МВС.

Транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, юридичний статус «фізична особа — підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Таким чином, факт реєстрації транспортних засобів на фізичну особу, а не на фізичну особу — підприємця, не позбавляє останнього права на віднесення до складу податкового кредиту та на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності.

При цьому, право фізичної особи — підприємця на віднесення сплачених ним сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних податкових періодів при придбанні транспортних засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності та право на бюджетне відшкодування сплачених сум підтверджено постановами Вищого адміністративного суду України у адміністративних справах № 807/2945/13-а від 01.07.2014, № 807/2712/13-а від 28.10.2014, від 26.02.2015 (К/800/40992/14), які набрали законної сили.

Враховуючи зазначене вище, фізична особа — підприємець при придбанні транспортних засобів має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості їх придбання при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної та задекларувати бюджетне відшкодування з ПДВ.

При цьому, фізична особа — підприємець зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами, необоротними активами, у разі, якщо такі товари, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація, надана на виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року по справі № 876/2306/17, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.