Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.02.2020 р. № 615/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України на звернення Інституту щодо сплати земельного податку(далі-Податок),керуючись ст.52 Податкового кодексу України(далі-Кодекс), повідомляє.

Інститут поінформував,що у Державному земельному кадастрі за Інститутом обліковуються 2 (дві) земельні ділянки,зовнішні межі яких визначені на підставі розробленої землевпорядними органамитехнічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок (далі-Ділянки).

На вказаних Ділянках розташований житловий будинок, який передано за рішенням розпорядника управління майном (Президією НАН України) на баланс іншому суб'єкту господарювання.

Інститут, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на Ділянки,запитує про наявність у нього обов'язку зі справляння Податку.

Відповідно до п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 Кодексу об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки,які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є данні державного земельного кадастру(п.286.1 ст.286Кодексу), а обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дня виникнення права власності або права користуванняземельною ділянкою(п.287.1 ст.287 кодексу).

Позиція контролюючих органів щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені,викладена в наказі Мінестерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю»(далі-наказ № 602).

Разом з цим заказом № 602 не визначається порядок сплати земельного податку власниками та землекористувачами земельних ділянок, речові права на які засвідчені державними актами, виданими до 1 січня 2013 року, у визначеному раніше чинним законодавством порядку.

Згідно Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.92, п.6 роз.X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 № 5-рп/2005) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до раніше чинного законодавства(ч.3 ст.3 Закону);

документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п.10 роз VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»);

ст.92 Земельного кодексу України у редакції 2001 року не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січні 2002 року (п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6);

право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав та обов’язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (Постанова ВСУ від 26.09.2011 у справі № 6 - І4цс11, Постанова ВГСУ від 17.03.2015 у справі № 924/1180/14).

Таким чином, державні акти, видані до 1 січня 2013 року, якими посвідчено право власності або право постійногокористування земельною ділянкою (державні акти на землю), не підлягають обов'язковому переоформленню та є дійсними.

Враховуючи зазначене,власники землі та землекористувачі, у яких речові права на земельні ділянки посвідчені державними актами, виданимидо 1 січня 2013 року, є платниками Податку.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію(п.52.2 ст.52 Кодексу).