Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.02.2020 р. № 626/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі — Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником Податку за земельні ділянки державної власності, що надані йому на праві постійного користування для забезпечення транспортування природного газу, проте Товариством не завершено процедуру оформлення або переоформлення згідно з чинним законодавством правовстановлюючих документів щодо всіх земельних ділянок (не внесено інформацію про них до Державного земельного кадастру, не зареєстровано право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) тощо).

Товариство запитує про наявність у нього обов'язку зі справляння Податку за такі земельні ділянки.

Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Кодексу об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу), а обовязок зі сплати земельного податку виникає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Позиція контролюючих органів щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю» (далі — наказ № 602).

Разом з цим наказом № 602 не визначається порядок сплати Податку власниками та землекористувачами земельних ділянок, речові права на які засвідчені державними актами, виданими до 1 січня 2013 року, у визначеному раніше чинним законодавством порядку.

Згідно Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 № 5-рп/2005) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до раніше чинного законодавства (ч. 3 ст. 3 Закону);

документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п. 10 розд. VІІ Закону України «Про Державний земельинй кадастр»);

ст. 92 Земельного кодексу України у редакції 2001 року не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року (п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6);

право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (Постанова ВСУ від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11, Постанова ВГСУ від 17.03.2015 у справі № 924/1180/14).

Таким чином, державні акти, видані до 1 січня 2013 року, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (держані акти на землю), не підлягають обов'язковому переоформленню та є дійними.

Враховуючи зазначене, власники землі та землекористувачі, у яких речові права на земельні ділянки посвідчені державними актами, виданими до 1 січня 2013 року, є платниками Податку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).