Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.02.2020 р. № 650/6/99-00-04-06-03-06/ІПК

Державна податкова служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення ... щодо порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

З 01.07.2004 та до теперішнього часу відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон). Державна реєстрація проводиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

До 01.07.2004 питання державної реєстрації фізичних осіб - підприємців регулювались Законом України «Про підприємництво» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності». Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснювалось шляхом виключення його з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.

Після набрання чинності Законом усі фізичні особи - підприємці, створені до 01.07.2004, мали подати державному реєстратору заяви про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру (частина друга статті 18 Закону). Граничного строку такого включення Законом не визначено.

Саме тому у витягах з Єдиного державного реєстру зазначається, що Єдиний державний реєстр у стані формування, а інформація про фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

Законодавство, яке діяло до 01.07.2004 та норми Закону до 30.09.2006 передбачали, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем подавалась державному реєстратору заява та довідки про зняття з обліку у відповідних органах податкової служби (органах доходів і зборів), Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування. Після 30.09.2006 для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем вимагались довідки зазначених органів про відсутність заборгованості.
Починаючи з 07.07.2014 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців проводиться за заявницьким принципом і надання зазначених довідок не вимагається.

Однак фізична особа - підприємець, яка була зареєстрована до 01.07.2004 і у теперішній час не включена до Єдиного державного реєстру, та/або фізична особа - підприємець, яка після отримання довідок про зняття з обліку не звернулась до органу державної реєстрації для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, статусу фізичної особи - підприємця не втратила. Відповідно не припинені обов’язки такої особи як платника податків та платника єдиного внеску.

Фізична особа - підприємець, яка була зареєстрована до 01.07.2004 або після цієї дати, втратила статус підприємця якщо стосовно неї була проведена державна реєстрація припинення (скасування державної реєстрації) підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за законодавством, яке діяло до 01.07.2004, або після такої дати згідно із Законом.

За результатами розгляду звернення встановлено, що платник перебуває на обліку як фізична особа - підприємець в дата взяття на облік у контролюючому органі як платника податків -...

Відомості про платника єдиного внеску ... отримано від Пенсійного фонду України, як діючого, та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 року, дата взяття на облік ... як платника єдиного внеску -...

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно зі ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (далі - Порядок № 1162).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 (у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ), у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, 3 01.01.2017 Законом № 2464 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження господарської діяльності.

Платники єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону №2464).

Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя ст. 25 Закору № 2464).

Фізична особа - підприємець позбавляєтьс#статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Процедура зняття з обліку платника єдиного внеску в органах доходів і зборів розпочинається у разі надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску (абзац сьомий частини першої статті 5 Закону № 2464).

Враховуючи викладене платник єдиного внеску, визначений п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.