Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.02.2020 р. № 682/ІПК/05-00-04-05-10

Головне управління ДПС у Донецькій області розглянуло звернення Товариства стосовно питання, яку звітність за 2019 рік до податкового органу повинно надавати Товариство та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 розд.І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу І Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу. При цьому у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 розділу І Кодексу будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, будь-які питання нарахування та сплати податків і зборів платниками податків, у тому числі, що перебували окремий період часу у стадії припинення, регулюються виключно Кодексом та не можуть здійснюватись у будь-який інший спосіб, ніж визначений Кодексом.

При цьому Кодексом не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати податків і зборів для платників податків, які перебували окремий період часу у стадії припинення та по яким за рішенням судового органу запис щодо перебування у стадії припинення вилучено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У свою чергу, пунктом 36.1 статті 36 розділу І Кодексу визначено, що у платника податку виникає обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи, який визначається як податковий обов'язок такого платника.

Статтями 8-10 Кодексу визначено виключний перелік встановлених в Україні загальнодержавних та місцевих податків і зборів, які регулюються Кодексом.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків
платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункти 36.2 і 36.3 статті 36 розділу І Кодексу).

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 розд. І Кодексу).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідальність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

При цьому п.44.1 ст.44. розд.ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з частиною 3 статті 8 розділу III Закону № 996-ХІV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, зокрема самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 розд. І Кодексу).

Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу.

У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Кодексу).

Податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексу строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексом подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (пункти 49.1 і 49.2 статті 49 розділу І Кодексу).

Податкова інформація, яка знаходиться у використанні органів Державної податкової служби України, міститься у Інформаційній системі.

Станом на 28.01.2020 року (на дату отримання звернення) Товариство зареєстровано як платник податку на додану вартість з 17.10.1997 по теперішній час.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу. Згідно з п. 202.1 ст. 202 Кодексу звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом встановлено статтею 203 Кодексу

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Кодексу)

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Кодексу).

Таким чином, у разі якщо платником податку здійснюються операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування ПДВ, то у такого платника податку виникає обов'язок щодо нарахування і сплати податкових зобов'язань з ПДВ, складання податкових накладних і реєстрації їх в ЄРПН за такими операціями.

При цьому платник податку зобов'язаний задекларувати такі податкові зобов'язання з ПДВ у податковій декларації ПДВ та відповідно подати її до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Що стосується податку на прибуток підприємств.

Правові основи оподаткування податком на прибуток встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначено статтею 137 розділу III Кодексу.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Пунктом 137.5 статті 137 Кодексу встановлено, що річний податковий (звітний) період встановлюється, зокрема, для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень.
При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 цього Кодексу (п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

У разі якщо платник податку на прибуток використовує базовий звітний (податковий) період - календарний рік, то такий платник до контролюючому органу, в якому перебуває на обліку подає Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Стосовно подання страхувальниками звіту щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з невикористанням праці фізичних осіб.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами (далі - Закон № 2464).

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці.

Пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04 2016 № 441) (далі - Порядок № 435).

Відповідно до п. 11 розділу II Порядку № 435, якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів не подається.

Крім того, звертаємо увагу, що відповідно до пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (форма № 1ДФ), а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (далі - Порядок).

При цьому, необхідно враховувати, що згідно з п. 2.2 Порядку податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень (п. 119.2 ст. 119 Кодексу).

Щодо відповідальності (фінансової, адміністративної тощо) за подання податкових декларацій, в порядку, визначеному ст. 46, 48 Кодексу, а також фінансової, бухгалтерської, звітності з ЄСВ, іншої звітності.

Відповідно до ст. 8 Закону № 996 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 Кодексу, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Такі ж дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, враховуючи положення статей 46, 48, 49 Кодексу та Закону № 996-XIV, Товариство повинно вести податкову, бухгалтерську, звітність з ЄСВ, фінансову звітність. Якщо у платника податків у звітному періоді виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, такий платник зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є контролюючому органу, в якому перебуває на обліку за встановленими формами.

Звертаємо увагу, що платник податків має право відповідно до п.52.1 ст.52 Кодексу звернутися до контролюючих органів за наданням індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Питання, викладене у зверненні Товариства не містить жодної інформації стосовно операцій, які відбувалися на підприємстві протягом 2019 року, а також які об’єкти оподаткування наявні у Товариства та де розташовані. Таким чином, інформації недостатньо для надання вичерпної відповіді з порушеного питання, а тому у разі необхідності пропонуємо повторно звернутися до контролюючого органу із наданням детального опису зазначених операцій та копій документів, що стосуються таких операцій.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.