Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.02.2020 р. № 734/6/99-00-17-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства щодо практичного застосуванні окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку та надає відповіді на порушені у листі питаннz.

У зверненні Товариство зазначає, що орендує в іншого Товариства згідно договору оренди, рухоме майно-резервуар об’ємом 5 м3 для зберігання пального, яке Товариство закуповує у третьої особи для заправки власних (орендованих) транспортних засобів (легкових автомобілів).

Товариство не здійснює реалізацію та зберігання пального іншим особам, а використовує пальне виключно для веденої власної господарської діяльності.

Обсяг пального яке закуповує Товариство протягом календарного року складає в середньому 20 м2.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи є рухоме майно-резервуар (об’ємом 5 м3), який Товариство орендує у іншого Товариства (орендодавця) І який знаходиться на території орендодавця, акцизним складом, який необхідно реєструвати?

2. Чи потрібно товариству отримувати ліцензію на право зберігання пального в орендованій ємності-резервуарі загальним об’ємом 5 м2 яке є рухомим майном та використовується Товариством виключно для власних господарських потреб?

До запитання 1.

Відповідно до плі. 14.1,6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад зокрема -це:

б) приміщення або територія на митнії території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не радій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до
ємностей суб’єктів господарюванні, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує'протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже якщо місткість ємностей розташованих на території для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів та Товариство отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, і використовує пальне виключно для потреб власного споживання, місце зберігання пального Товариства не підпадає під визначення акцизний склад.

До запитання 2.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту' етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481) місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкт господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, суб’єкти господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на місце
(територію), що використовується для зберігання пального.

Звертаємо увагу Товариства, що відповідно до Закону № 481 споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб’єктом господарювання як на праві власності, так і користування.

Також, Законом № 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Згідно з статтею 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.

Статтею 15 Закону №481 визначено перелік документів необхідних для отримання ліцензії на право зберігання пального.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають.

Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Таким чином, якщо Товариство здійснює діяльності із зберігання пального (для власного споживання - для заправки власних транспортних засобів) на території, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом №481 коли така ліцензія не отримується.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі зоктема пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.