Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.02.2020 р. № 570/10/ІПК/11-28-33-01-17

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області керуючись статтями 19-1, 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VI (далі -Кодекс) розглянуто звернення щодо відображення в Податковому розрахунку за
ф. 1ДФ доходу, виплаченого фізичним особам від надання в користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (емфетезис), та в межаї своєї компетенції повідомляємо наступне.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфетезис) визначено главою 16-1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) та главою 33 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст.102-1 ЗКУ право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфетезис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.

Згідно з п. 5 ст. 102-1 ЗКУ укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до ЦКУ з урахуванням вимог ЗКУ.

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (п.1 ст. 408 ЦКУ).

Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб.

Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею.

Відповідно до ст. 148-1 ЗКУ до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що тперебуває у користуванні іншої особи, змоменту переходу права власності на земельгну ділянку переходяить права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфетезису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд.IV із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподпткування резидента є занальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує., надає) оподатковуваний дохід яа користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ (18 відсотків).

Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського
призначення, земельної частіш (паю), майнового паю с орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі (п.п 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ).

Разом з тим, особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подасться лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ),

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та поданні податковими, агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченогоі па користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, дохід, отриманий платником податку від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування (емфітевзис), відображається податковим агентом у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «106».

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, кожний конкретний випадок слід розглядати з урахуванням документів і матеріалів, що стосуються окремої справи, зокрема договору емфітевзису та договору міни.

Згідно п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.