Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.02.2020 р. № 667/6/99-00-04-06-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у листі.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу).    

Об’єктом оподаткування податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Підпунктом 14.1.129і пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу не є об'єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (стаття 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років».

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (стаття 1 Закону України від 23 вересня 2008 року № 575-VI «Про сільськогосподарський перепис»).
«...»

Визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення Такого об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 127 «Будівлі нежитлові» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

До будівель сільськогосподарського призначення належать об’єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який зі свого боку включає підкласи:

1271.1 - «Будівлі для тваринництва», 1271.2 - «Будівлі для птахівництва», 1271.3 - «Будівлі для зберігання зерна», 1271.4 -«Будівлі силосні та сінажні», 1271.5 - «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», 1271.6- «Будівлі тепличного господарства», 1271.7- «Будівлі рибного господарства», 1271.8- «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва», 1271.9 - «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
«...»

Враховуючи зазначене, об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за умови дотримання вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.