Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.02.2020 р. № 769/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на звернення Товариства щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), повідомляє.

Товариство без надання підтверджуючих документів поінформувало, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має у власності «нежитлові приміщення» та «склад КАС» (далі - Об’єкти).

Товариство запитує про підстави вважати Об’єкти промисловими та застосування до них норм п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Пунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу визначено, що не є об’єктом оподаткування Податком «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств».

Аналіз пункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу свідчить про те, цо нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств».

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, цо відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів:

 сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.

 Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар’єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Наведені положення дають підстави зробити висновок, що застосування п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов:

 наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Зазначена позиція була визначена Верховним Судом України (постанови від 15 травня 2018 року по справі № 806/2461/17, від 15 травня 2018 року по справі № 806/2676/17, від 11 грудня 2018 року по справі № 819/314/18).

Тобто, у разі дотримання вищезазначених вимог, підприємство матиме право на застосування преференції, визначеної п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу в частині об’єктів нежитлової нерухомості, що використовуються Товариством для провадження виробничої діяльності.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.