Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.02.2020 р. № 705/10/ІПК/13-01-33.1

Головним управлінням ДПС у Львівській області розглянуто запит та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) в межах компетенції надає індивідуальну податкову консультацію щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку.

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України (далі —ЦКУ) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

 Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою регулюються відносини найму (оренди) майна.

Згідно з п.п. 14.1.203 ПКУ продаж результатів робіт (послуг) -— це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Тобто з метою оподаткування для платника податку — користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг При цьому слід враховувати положення п, 4 ст. 632 ЦКУ, відповідно до якого, якщо ціна у договорі це встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, її визначають виходячи зі звичайних цін, щр склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Підприємці можуть без обмежень самостійно провадити будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 43 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV із змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс).

Відповідно до ст. 42, 43 Господарського кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних, результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право вільно вибирати види підприємницької діяльності без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Згідно з п.п.2 П.291.4 ст.291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

 обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Нормами п. 291.5 ет. 291 ПКУ визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої -третьої груп.

Відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ фізичні особи -підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи -підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

 матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно із п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Отже, отримуючи майно у безоплатне користування за договором позички, до суми доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку включають вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг з урахуванням звичайних цін.

Враховуючи вищенаведене, фізична особа — підприємець - платник єдиного податку другої групи має право перебувати на спрощеній системі оподаткування у разі якщо загальна площа майна та/або їх частки, яке надається в оренду, не перевищує норми, встановлені п.п. 291.5 3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу та з додержанням вимог п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.