Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.02.2020 р. № 847/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначеная податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями, здійсненими в рамках договору доручення від імені довірителя чероз повіреного, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як викладено в зверненні, платником (далі - повірений) було укладено договір доручення з іншим платником (далі - довіритель), відповідно до якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати дії, спрямовані на отримання довірителем сертифікату, що засвідчує сортові якості насіння або інших матеріалів для садівництва, від органів сертифікації (далі - виконавець послуг із сертифікації). З метою виконання такого договору довіритель перераховує на поточний рахунок повіреного попередню (авансов у) оплату у вигляді коштів, які підлягають подальшому перерахуванню виконавц ю послуг із сертифікації за виконані ним послуги, пов’язані з видачею сертифікату, а також плату за виконання повіреним обов’язків за договором доручення.

Відносини за договором доручення регулюються нормами Цивільно ю кодексу України (далі - ЦКУ).

Так, відповідно до статті 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочини, вчинені повіреним, створюють,
змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного іа вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії тако го доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно зі статтею 1002 ЦКУ повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (стаття 1007 ЦКУ).

Повірений, у свою чергу, після виконання доручення (або в разі припинен яя договору доручення до його виконання) має негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не минув, і подати звіт про виконання доручення та виправдувальні документи, якщо це потрібно за умовами договору і характером доручення (стаття 1006 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюють ся ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ). Терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» підпункту 185.1 статті 185 розділ) V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткуванні ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в ра ї постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківські і установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформленні митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких
товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 розділу V ПКУ).

Отже, кошти, які перераховані довірителем на поточний рахунок повіреного і підлягають подальшому перерахуванню за дорученням довірителя виконавцю за виконані ним послуги, пов’язані з видачею на ім’я довірителя сертифікату, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються повіреним довірителю, та не включаються повіреним до бази оподаткування ПДВ при їх отриманні.

Операція повіреного з надання послуг довірителю у межах договору доручення є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Якщо першою подією у рамках такої операції було отримання повіреним від довірителя попередньої (авансової) оплати за такі послуги, то датою виникнення податкових зобов'язан 3 з ПДВ повіреного згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ є дгта зарахування коштів на його поточний рахунок.

Базою оподаткування у цьому випадку є вартість послуги - плата повіреному за виконання обов’язків за договором доручення.

Незалежно від, того, що згідно з умовами договору доручення обов’язок перерахування коштів в рахунок оплати за виконані виконавцем послуги, пов’язані з видачею сертифікату, що засвідчує сортові якості насіння або інших матеріалів для садівництва, покладено на повіреного, податкова накладна складається виконавцем послуг із сертифікації на дату першої події відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ на довірителя.

Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для довірителя на включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Щодо складання та оформлення первинних документів, що містять відомості про господарські операції, повідомляємо, що пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірних, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджу є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону № 996-ХІV), тому з питання оформлення первинних документів доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультації має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.