Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.02.2020 р. № 842/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі- Кодекс), на звернення Товариства щодо податку на нерухзме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), повідомляє.

Товариство без надання підтверджуючих документів поінформувало, що має у власності об’єкти нерухомого майна, зокрема будівлі цехів, складів, частину яких надає в оренду промисловому підприємству для використання у виробничих цілях (далі - Об’єкти).

Товариство запитує про підстави виникнення у нього податкових зобов’язань з Податку за такі Об’єкти.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Пунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу визначено, що нз є об’єктом оподаткування Податком «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств».

Аналіз пункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств».

За положеннями п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу об’єкти нерухомості -будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого буд влі промисловості та склади (п.п. «ґ»).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозд ілу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості» та 1252 «Резервуари, силоси та склади».

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.

Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складоною ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промислові сть та розроблення кар’єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Наведені положення дають підстави зробити висновок, що застосування п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу можливе у разі дотримання д юх обов’язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебуванні у власності промислових підприємств.

Зазначена позиція була визначена Верховним Судом України (постанови від 15 травня 2018 року по справі №806/2461/17, від 15 травня 2018 року по справі № 806/2676/17, від 11 грудня 2018 року по справі № 819/314/18).

Тобто, у разі дотримання вищезазначених вимог, Товариство має право на застосування преференції, визначеної п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 2.66 Кодексу, в частині Об’єктів, що використовуються Товариством для провадження виробничої діяльності.

Додатково інформуємо, що норми Кодексу не містять окремих правил оподаткування об’єктів нерухомості в залежності від їх використання.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.