Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.02.2020 р. № 781/Ч/99-00-04-06-03-09/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі  — ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у зверненні.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон № 2473) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Статтею 1 Закону № 2473 встановлено, що валютні цінності — це національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

При цьому валютна операція — це операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта.

Суб'єктами валютних операцій є резиденти та (або) нерезиденти, які здійснюють валютні операції.

Право резидентів та нерезидентів здійснювати валютні операції передбачено ст. 4 Закону № 2473.

Статтею 6 Закону № 2473 визначено, що торгівля валютними цінностями здійснюється виключно через уповноважені установи, які отримали ліцензію на таку діяльність відповідно до ст. 9 цього Закону.

Структура валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України визначено постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року № 1.

Згідно з пп. 14.1.247 п. 14.1 ст. 14 ПКУ торгівля валютними цінностями — операції, пов'язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого передбачено, що об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Водночас ст. 165 ПКУ встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами розділу IV ПКУ (пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Отже, доходи отримані фізичною особою - платником податку і від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язані з переходом права власності на такі валютні цінності, з урахування вимог пп. 165.1. 51 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Зауважуємо, що обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається при отриманні таким платником доходів від податкових агентів, які згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема доходів від операцій з валютними цінностями з урахуванням вимог пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, у разі якщо у такого платника не виникає обов'язку щодо подання податкової деклараці з інших причин, передбачених ПКУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.