Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.03.2020 р. № 919/6/99-00-17-01-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) звернення   (далі - Підприємство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо роз’яснення податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Підприємство здійснює перевезення вантажів. Для здійснення своєї господарської діяльності Підприємство закуповує певні об’єми пального для використання на власні потреби. Підприємство планує орендувати разом з іншим підприємством резервуар для зберігання нафтопродуктів об’ємом 50 куб. метрів для зберігання пального з метою використання у власних потребах.

Підприємство цікавлять наступні питання:

чи може кожне із Підприємств отримати ліцензію на право зберігання пального для власних потреб та той самий резервуар;

чи буде трьохсторонній договір оренди підпадати під поняття зберігання пального іншим особам;

та чи потрібно Підприємству реєструвати акцизний склад, якщо дотримуватися вимог п.п. 14.1.6 Кодексу.

Щодо питання 1.

Ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Статтею 15 Закону визначено, зокрема, що зберігання пального може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на право зберігання пального.

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (ст. 15 Закону).

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 гривень.

Суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ст. 15 Закону).

Дія цього Закону не встановлює обмежень щодо кількості використання на одній території споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються різними суб’єктами господарювання.

Разом з цим, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 41 Кодексу).

Щодо питання 2.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Слід зазначити, що інформації, наведеної у запиті, недостатньо для того, щоб зрозуміти, кому, в яких об’ємах, для яких цілей та на яких правах здійснюється зберігання пального.

До звернення Підприємство не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Для надання більш повної та ґрунтовної відповіді Підприємство має право повторно звернутися до контролюючого органу та надати копії відповідних документів.

Щодо питання 3.

Згідно із п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.
приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно враховувати такі критерії:

загальну місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, обсяги отриманого протягом календарного року пального та напрями його використання.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.