Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2020 р. № 899/ІПК/99-00-17-03-01-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо оподаткування акцизним податком і повідомляє таке.

У зверненні Товариство повідомляє, що у своїй господарській діяльності використовує власні та орендовані автотранспортні засоби, для забезпечення заправлення яких Товариство планує закуповувати пальне та зберігати його у власній ємності, що не перевищує 12 кубічних метрів. Обсяг пального, цо протягом календарного року закуповує Товариство для власних потреб не перевищує 400000 літрів, Товариство не планує здійснювати реалізацію та зберігання пального іншим особам.

Товариство запитує:

1. Чи вважатиметься за вищезазначених умов Товариство платником акцизного податку?

2. Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального? Щодо питання 1.

Згідно з пп. 14.1.141 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реаліза ції такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу / акцизного складу пересувного, цо передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку такам суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.212.1 ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку є зокрема, але не виключно особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення
юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст.212 Кодексу).

Облік обсягів пального або спирту етилового у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового ведеться окреме в розрізі платників податку - розпорядників акцизних складів / акцизних складів пересувних та акцизних складів / акцизних складів пересувних за кожнім кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (п. 232.1 ст 232 Кодексу).

Розпорядником акцизного складу є зокрема, суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад - приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантажень я-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсяіу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігаєтьс я або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, суб’єкт господарювання не є розпорядником акцизною складу та платником акцизного податку з реалізації пального за умови якщо:

не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість
розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів;

отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів.

Отже, у разі якщо Товариство використовує пальне для власних потреб, об’єм ємності для навантаження /розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів і планує отримувати протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, го Товариство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального.

Щодо питання 2.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етиловог о, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481.

Зокрема, передбачено, по зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи вище викладене, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Тобто, у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуван ні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481 коли така ліцензія не отримується.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.