Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.03.2020 р. № 875/Т/ІПК/33.1-07

Головне управління ДПС у Львівській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), розглянуло заяву від… б/н (вх… від… № …) на отримання індивідуальної податкової консультації з питання застосування законодавства щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — Єдиний внесок) особою, яка провадить незалежну професійну діяльність — самозайнята особа — адвокат, та одночасно є найманим працівником, з урахуванням фактично викладених обставин, та в межах компетенції повідомляє наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі — Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомог належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пп. 6 п. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3 ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Незалежна професійна діяльність — це діяльність, зокрема, адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більше як чотирьох осіб (абз. 2 пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зобов’язана дотримуватися вимог пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ щодо заборони перебування найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.

Слід зазначити, що як платник єдиного внеску на обліку ви перебуваєте у….. з…….року як адвокат, який провадить незалежну професійну діяльність (дані Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності).

Інформація щодо припинення діяльності в базі даних відсутня. Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов’язаний визначати базу нарахування, але не більше максимальних величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Таким чином, Законом № 2464 обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійноїї діяльності.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, згідно з абз. 2 п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, фізичні особи — підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітку плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Тобто, у розумінні Закону  № 2464 роботодавці (які платять заробітну плату) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність (які отримують дохід), розглядаються як окремі платники єдиного внеску.

Враховуючи викладене, платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обілку у контролюючому органі, зобов’язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Зважаючи на викладене та з урахуванням, що контролюючий орган надає конкретному платнику податків індивідуальну податкову консультацію з врахуванням фактичних обставин, висновок Верховного Суду з наданням відповідної правової позиції застосовується до конкретної розглянутої справи.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.