Державна податкова служба України розглянула звернення щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість освітніх послуг та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Відповідно до підпункту 196.1.8 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об'єктом оподаткування операції з постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.
Крім того, підпунктом 197.1.2 пункту 197.1 статті 197.1 розділу V Кодексу встановлено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках.
До таких послуг належать послуги з:
а) виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними га художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерного навчання);
б) утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як у межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;
в) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітнії їй навчальними закладами І-ІІІ ступенів;
г) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються професійно-технічниі їй навчальними закладами;
ґ) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти;
д) навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;
е) повторного вивчення відрахованими студентами (курсантами) окремих дисциплін і курсів з подальшим складенням іспитів;
є) навчання аспірантів і докторантів;
ж) приймання кандидатських іспитів;
з) надання наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікац ію самостійно;
и) довузівської підготовки;
і) проведення лекцій з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства;
ї) надання консультацій для учнів, вихованців, студентів, курсантів пон ід обсяги, встановлені навчальними планами і програмами, для аспіранти, докторантів;
й) організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових га індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів.
Як визначено Законом України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ "Про освіту" (далі - Закон № 2145), закладом освіти є юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність (підпункт 6 пункту 1 статті 1 Закону № 2145);
юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність (пункт 1 статті 22 Закону № 2145);
фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність, є суб’єктом освітньої діяльності (підпункт 27 статті 1 Закону № 2145).
Відповідно до підпункту 17 пункту 1 статті 1 Закону № 2145 освітньою діяльністю є діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/а іо неформальній освіті.
Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону № 2145 освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або еід цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).
Пункт 4 статті 22 Закону №2145 визначає, що заклад освіти має право здійснювати освіта ю діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.
Правові, соціально-економічні, організаційні, освітні та виховні засади у сфері позашкільної освіти визначено Законом України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841).
Статтею 1 Закону № 1841 визначено, що позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб'єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти.
Заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів;
Таким чином, за умови виконання вимог, встановлених Законом № 2145, щодо належності товариства до категорії закладів освіти, на підставі підпункту 197.1.2 пункту 197.1 статті 197.1 розділу V Кодексу підлягають звільненню гід оподаткування податком на додану вартість операції товариства з:
довузівської підготовки;
надання учням, вихованцям, студентам, курсантам консультацій як встановлених навчальними планами і програмами, так і понад обсяги, встановлені такими навчальними планами і програмами;
організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів, а також, на підставі 196.1.8 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об'єктом оподаткування операції з постачання товариством вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти, за умови, що товариство є закладом позашкільної освіти відповідно до Закону № 1841.
При цьому згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 Кодексу) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |